Показувати по: 20

Цитати письменника Юрія Винничука

Як можна бути залюбленим у те, чого не існує? — думав я. Як можна бути патріотом країни, якої немає на мапі? Як можна говорити мовою, яку давно заборонили? Як можна цікавитися старовиною, яка закінчилася так фатально?

Роки викристалізовують нас. Розділяють справжні цінності від емоційних і хвилинних.

Кстати, к морю мы так и не переехали, все время находились дела поважнее – то пьянка, то танцы, то футбол.

Софія не грала в Україну, вона нею й була — революційною, сильною, незрозумілою. Софія, як всі ми, несучи в собі прірву, цю прірву щоразу перестрибувала. Вона будувала й будувала. Себе, будинки, книжки. Це був її спосіб виживати в нашій внутрішній країні прірв.

Рідко який народ піддається так сильно паніці, як мосхи.

Жінка, як уже до чогось звикне, то не розлучиться з тією звичкою до самої смерті.

Свобода – це велика відповідальність,

надто цінний матеріал, щоб роздавати її тим, хто її не цінує

Представьте теплый осенний денек. Знаете, у нас в степной части страны наступает иногда такое удивительное время, когда лета уже нет, а косоглазая придуравочная девочка-осень блуждает по городу в теплом оранжевом сарафане и делает вид, что не она буквально через месяц превратиться в старую ужасную ведьму, фактически в умершую женщину, которую забыли похоронить. И тогда она будет ходить под дырявым зонтом, покачивая мокрой гниющей шляпой, и ты станешь ужасаться тому, что она в профиль напоминает Анну Ахматову, а анфас – вылитая Леся Украинка.

Зате зараз ми тріпочемо з тобою на теплому вітрі – легенькі, наче пелюстки. І як добре, що нас закріпили защіпками, а то хтозна куди б нас вітер заніс.

Але любити жінку – це трохи інакше, це як дихати, її можна любити, не втрачаючи незалежності і не зазіхаючи на її незалежність.

Я взагалі не впевнений, що ми колись знову станемо нормальними. Війна нас розполовинила. Одну половину тягне у бій, а другу – в рутину життя. І не знати, чи вдасться нам їх якось урівноважити.

Усі чоловіки мають однакове уявлення. У когось вони оформлені в барокові витребеньки, а в когось прості й примітивні. Але це не має значення. Бо має значення лише суть.

Коли гівном є все, то гівна, фактично, нема.

Про що мріє пересічний ніж? Про хліб? Цибулю? Ні, в кожного ножа є своя мрія – вбити. Ніж марить кров'ю. Сни, криваві й розкішні, палючі й солодкі, розквітають на його лезі. Кого хоче вбити ніж? Найперше – свого ж таки господаря.

Є безліч тупоголових чоловіків, які на сніданок панні пропонують ковбасу, яєшню, смажену бульбу або вчорашній олів'є з великою байдою хліба.

О жах! О кари Господні!

Тільки таке життя й приносить задоволення – життя задля життя. (Винничук)

аскетичність симпатично виглядає під час недільних богослужінь, та рідко спияє родинній гармонії.

вміти побачити, уміти пережити ще не значить уміти все згадати й розповісти.

… с первыми неделями сентября всегда наступала новая жизнь, независимо от школы, независимо ни о чего. (с) Рафаєєнко

(с.195)

Моєї люті ставало на цілий світ. Світ про це не здогадувався. (Жадан)