..старість з вершини своїх років часом бачить те, про що молодість і не здогадується.
Зло – воно багатолике і банальне, його зразу не розпізнаєш. Треба чимало прожити і пережити, може, і спіткнутися не раз, впасти і підвестися, багато що через серце пропустити.
Щастя – то така делікатна пташка, така перетворився небесна. Вона тільки в душі гніздо в'є. А якщо людина про душу не думає, якщо зовсім душі не має… Тоді що?
Яке диво – людська пам'ять, що навіть через кілька десятиліть повертає геть усе, від рідних облич аж до запаху тоненької лугової травинки.
Скромність прикрашає людину тільки тоді, коли її більш нічим прикрасити.
А може, найважливіше – стати людиною? Може, це теж дар Божий, що не кожному даний?
Любити тварин тільки за те, що вони веселі, зворушливо-потішні, розумні, кудлатенькі, слухняні,- це одне. Любити їх голодних, кривоносних, безвухих, блохастих, з паршою на спинах, підсліпкуватих, глухуватих, зраджених і покинутих, здичавілих і озлоблених – це зовсім інше.
Чоловік, який кохає жінку, ніколи не опуститься до того, щоб ритися у смітнику чи підбирати непотріб. Він обов'язково буде намагатися бути гідним її. Навіть якщо вона не відповідає взаємністю. Зрештою, якщо жінка відчуває, що її справді люблять, вона це також оцінить. Це ж так важливо – щоб хтось тебе любив. Хтось, хоча б один на весь білий світ. Бо тільки тоді є сенс жити і чогось прагнути.
…жінку неможливо перемогти, і якщо чоловік розумний і не хоче її втратити, то він пробувати цього не буде
Справжній чоловік ніколи не розповідає про те, що стосується тільки його і його жінки
Жалість принижує людину, особливо чоловіка
Ніхто не додає до кохання гарантійного листка – що воно навіки і що ніколи не зіпсується, не розіб'ється, не надщербиться.
