майже усі волонтери — гарні люди. Така особливість.
що більше ми можемо, то більше від нас вимагається…
Одним із простих рецептів щастя як у буддистів, так і в християн є допомога тим, кому зараз гірше, ніж тобі.
До українців останнім часом, здається, дійшло, що тоді, як комусь поряд дуже зле, нормальній людині добре бути не може.
Робітник, студент, пенсіонер — усі ті, хто не- заслужено отримує так мало від держави і заслужено на неї ображається, — що вони можуть зробити тут і тепер для того, аби стати трохи щасливішими?
Допомагати тим, хто у більшій біді.
держава — то не лише репресивна машина податків і чиновницьких побудов. Це ще й суспільство. А суспільство — це багато-багато окремих доль, об’єднаних на даний момент спільною метою: вижити й перемогти
Якщо вам, до слова, потрібно уявити собі щось дуже-дуже миле, хороше, зворушливе, незграбне, беззахисне та приємне – ви завжди можете уявити собі пінгвіна у в"язаному светрику.
Слухаю, намагаючись уявити, як це – бачити знайомі вулиці, знати, що десь там вікно твоєї кімнати, твої книжки, зів"ялі без нагляду бегонії у вазонках, коти у сусідів або у під"їзді, безпритульні, прислухаються до кроків, чи ти, бува, не повертаєшся…
Чому волонтери не роблять зупинок? Чому не можуть сказати "досить з мене"? Чому не перемикаються на свої справи?.. Звідки ці запаси терпіння? Мабуть, звідки й терпець хлопців на фронті. Втомилися, а не вступаються, бо що тоді?..
…усі, хто волонтерить, так чи інакше пропускають той біль світу крізь себе.
– А якщо я його люблю? Що робити?
– Люби і роби що хочеш.
-Ніхто нікого не любить за те, що хтось там особливий.
-А за що?
-Просто так.
– Як це – любити когось завжди? – спитала Соня.
– Це чудово!
…це неправда, люди не не люблять гомосексуалістів, люди в їхньому місті, як і люди в цілому світі, можливо, просто взагалі нікого не люблять…
-Це ти не хочеш бути з ним, – казала Етері за сніданком. -Це ти просто хочеш трохи бути ним. Це різні речі. Це все одно би не вийшло.
Всередині в Соні ніби відбувався якийсь порожній, зачинений на реконструкцію басейн, звідки відкачали любов і біль, як голубу хлоровану воду. Їй чомусь здалося, що це набагато гірше, ніж власне переживати любов і біль.
Соня закрила очі і дослухалася до того, що робиться в ній без Луї. Але в ній без Луї не робилося нічого.
Коли він мене торкався – в мені ніби починали плавати суцвіття черешні, сяючий планктон і маленькі медузки.
Але найгірше навіть не це. Більшість людей має стільки власних неприємностей, або, може, приємностей, що їм просто абсолютно по барабану гомосексуалісти. Тобто ви. Так само як і не гомосексуалісти, тобто я, наприклад. Їм просто в принципі все по барабану.
