Юрій Юрійович Горліс-Горський
- Дата народження: 14.01.1898
- Жанри: Історична література, Сучасна українська література
- Країна: Україна
Книги Юрія Горліс-Горського
Біографія Юрія Горліс-Горського
У кожного автора в житті траплялись різні цікаві події, які могли вплинути на його творчість. До того ж у кожного з них в особистій колекції є збірки віршів, великі або маленькі твори, знамениті та не дуже. А тому перед тим, як почати читати книжки, варто дізнатися біографію або автобіографію письменника, побачити його фотографії. На нашому літературному порталі ви знайдете у списку всі найвідоміші твори Юрія Горліс-Горського, та зможете їх читати онлайн або слухати аудіокниги.
Повна біографія та творчість Юрія Горліс-Горського допоможуть вам дізнатись про те, як письменник жив, чого прагнув, у що вірив. Цікаві факти про Юрія Горліс-Горського розкриють його секрети, про які ви точно не знали.
У нас ви також можете ознайомитись з короткою біографією (коротко, скорочено) письменника Юрія Горліс-Горського українською мовою з портретом та фото. В ній будуть основні важливі моменти про життя видатної людини, а зображення дозволять краще її пізнати.
Наша онлайн-бібліотека пропонує скачати книги Юрія Горліс-Горського в різних форматах: txt (тхт), fb2 (фб2), rtf, epub. В повному зібранні творів ви знайдете прозу та поезію, ті твори, які ви вже, можливо, читали, і ті, про які навіть не чули.
Цитати Юрія Горліс-Горського
К чорту наш український сентименталізм! Нам потрібний не мрійний пав'ячий хвіст, а вовчі зуби. Бо коли ми їх не будемо мати і не примусимо наших «приятелів» шанувати їх — Україна ніколи не буде щасливою.
Я христіянин і вірую в Бога, але я не згоджуюся з Христовим заповітом підставляти праву щоку, як тобі приліплять ляща по лівій. Така засада для українців погубна, бо маємо таких добрих сусідів, що будуть бити поки влізе, і соромно їм ніколи не стане, бо б'ють вони нас не для розваги, а тому що їм потрібні багацтва нашого краю.
— Оце я хотів тобі показати. Такого чудернацького стовпа певно нема в світі другого. Під'їжджаємо. На обрізаного молоденького ясеня насиляно через прорізи тринадцять людських черепів, які, вищиривши вперед зуби, творять оригінальний стовп. До чола верхнього черепа прибита табличка з написом: «Володіння Холодного Яру. Проїзд чекістам суворо заборонений». Чомусь здається, що самі кістяки сміються над цим жартом. — Оцих сім верхних, біліших, це штаб ударної групи бобринської чека на чолі з повноваженим Станайтісом — латишем, а цих нижчих не знаю. Це мельничанські хлопці пожартували. — Де вони їх набрали?! — Чи мало їх тут по лісах валяється?!.. Минулого року лисиць трупами так обгодували, що перестали курей красти по хуторах. Отак, по людськи подумаєш — жаль людей… Але що зробиш… Слово «боротьба» і слово «жаль» — взаємно виключають одно друге… І ще прийдеться «лисиць годувати», якщо нами не погодують…
"Ні для Холодного Яру, ні в Холодному Яру полону нема. Як маєш попасти в чужі руки, залиш останню кулю для себе."
«Воля України-або смерть!» на холодноярському прапорі — це не «прапорова деклямація» наших «куренів смерти», що давно вже порозбігалися. Це — тверде, логічне окреслення положення…