Степан Васильович Васильченко

Степан Васильович Васильченко – український письменник першої половини ХХ століття. До когорти тогочасних письменників увійшов як митець зі вже сформованими поглядами на життя та творчість. Основними мотивами в літературі для Васильченка стали людська праця та віра в справедливість. Такі теми пов’язані з тим, що він сам – виходець з селянської бідноти, не міг обійти цю тему стороною, яка була болючою для дуже великої кількості людей.    

Ранні роки

Життя письменника розпочалось 27 грудня 1878 року в місті Ічня, що на Чернігівщині. Батько у письменника був безземельним селянином, що за професією був швець. Освіту юний Степан почав отримувати в тому ж місті, де народився, в Ічнянській початковій школі. Після школи захотів стати учителем, для чого почав готуватися до вступу в семінарію. В 1895 році все ж вступає до Коростишівської учительської семінарії. Повністю її закінчив в 1898 році.

Після семінарії молодий Васильченко займався викладанням в школах Богуслава, Києва, Полтави. Під час своїх переїздів збирав фольклор та цікавився місцевим життям людей. Також паралельно з тим зацікавився творчістю Тараса Григоровича. Цікаво, що під час вчителювання вів щоденник, який пізніше вийде у вигляді окремої книги.   

Революція 1905 року та Перша світова

В 1906 році, коли на теренах Російської імперії була революція, Васильченко прийняв в ній участь, а якщо конкретніше, то в робітничих страйках. Влада за це його посадила до в’язниці. Там він захворів на тиф, але йому пощастило – його випустили за браком доказів. Проте після ув’язнення йому заборонили викладати будь-де.

В перерві між революцією та війною займався наданням приватних уроків, та паралельно завідував місцевою театральною газетою – «Рада». Після початку Першої світової війни він мобілізується на фронт. В боях на Західному фронті отримав звання командира саперної роти. В цей час на мирній землі вийшли його перші збірки «Ескізи» та «Оповідання», які розпочали творчу хронологію Васильченка як автора. Після війни та ще однієї революції все ж зміг повернутися до справи життя – викладання. Був педагогом в школі імені Івана Франка, що в Києві.

Особливості творчості

Творчість для Степана Васильченка завжди була на фоні основних подій в його житті. Дебютувавши в 1914 зі своїми збірками, він постав перед читачами та критиками вже сформованим творцем. Основною темою творчості для письменника стає опис життя простих вчителів, яким він сам був. Прикладом такого твору є збірка щоденників самого автора під загальною назвою «Записки вчителя». В ній він описував всі свої турботи як педагога, а вже згодом цей щоденник стане першоосновою для великого списку новел та повістей з-під його пера.

Другою важливою темою для автора стало розкриття теми селянської бідноти. Ця тематика розкрита в творі «На чужину». Всю біль від подій війни та подальших революцій автор вклав в окремий цикл творів – «Окопний щоденник», «На золотому лоні», «Під святий гомін» та ще ряді оповідань. З творчості Васильченка важко відокремити кращий твір. Його творчий талант не завершувався на якійсь одній праці, а просякав кожну його роботу.    

Підсумовуючи, Степан Васильченко – цікавий письменник свого часу. Як і багато інших творчих людей, що попали на фронт, він творчо передав жах війни через свої книги. Також його важко віднести до якоїсь конкретної групи письменників, тому що він сам писав в перехідний період літератури – від реалізму до нової радянської школи.

Скачати всі книги без реєстрації, безкоштовно за авторства Степана Васильченка можна в таких форматах, як fb2 (фб2), txt (тхт), epub (епаб), rtf (РТФ). Читайте книги Степана Васильченка українською мовою онлайн, або слухайте в форматі аудіокниг на нашому ресурсі електронних книг.