Михайло Петрович Старицький

Михайло Петрович Старицький – знаковий представник української літератури в жанрі драматургії та прози. Старицький належить до когорти батьків-засновників україномовного народного театру корифеїв. Попри те, що він сам писав, він ще й займався організацією театру, а також вчителював для молодого покоління українських письменників. Займався організацією літературних вечорів та вів активне громадське життя.   

Біографія

Народився майбутній драматург в селі Кліщинці, що на Полтавщині, 2 листопада 1839 року. Батьки у Михайла були знатного походження. Батько займав високу військову посаду, але його рано не стало – сину тоді було лише вісім років. Ще однією трагедією для юного хлопця стало те, що згодом померла і мати – Анастасія Захарівна. Притулок Старицький зміг знайти у свого дядька – Віталія Романовича Лисенка. Дядько не полишив племінника в біді та зміг дати тому достойну освіту.

Першу освіту автор почав отримувати в Полтавській гімназії. До речі, цей навчальний заклад в свій час був одним з кращих в губернії. Продовжив навчання в Харківському університеті, куди вступив з двоюрідним братом – Миколою Лисенком. Але після переїзду брати перевступають до Київського університету. В цьому університеті Михайло починає здобувати освіту за фахом фізика-математика.   

Творча кар’єра

Вже під час навчання в університеті молодий Старицький вступає до Київської (Старої) громади. Гурток мав на меті об’єднати молодь, що любила та читала українську літературу. В цей час його поплічниками та друзями були такі відомі в майбутньому письменники, як Михайло Драгоманов та Петро Косач.

Після того, як він повністю закінчив Київський університет, разом з Лисенком організовують «Товариство українських сценічних акторів». Співпраця двох творців була більш ніж плідна. Старицький займався написанням сценарію та постановкою, а Лисенко писав музику, або ж вірші першого накладались на музику останнього. В цей час виходять наступні опери: «Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена».   

В наступні роки Старицький припиняє на деякий час свою творчу хронологію. Однією з ймовірних причин був тиск влади. Також він деякий час перебував за кордоном. Проте після повернення в 1884 році він випускає альманах «Рада». З 1885 року він, з прохання учасників Театру корифеїв, займає там роль голови. Режисером вже дійсного колективу виступав Марко Кропивницький.

Внесок у театральне мистецтво

Головним жанром роботи в літературі для Старицького була, звісно, драматургія. На початках він просто займався адаптацією невеликих прозових творів для сценічної постановки. Проте, вже в ході своєї літературної кар’єри він напише велику добірку драматичних творів. З цього списку відокремлюються соціальні драми: «Не судилось», «Талан», та інші.

Проте головною роботою Старицького вважається історична драма «Маруся Богуславка». В ній він якнайповніше розкриває власний талант в написанні сильних духом характерів та проявляє себе майстром гострих драматичних постанов.

Підсумовуючи, Михайло Петрович Старицький, безумовно, важлива персона в історії становлення українського театру. Він займався організацією всім відомого театру корифеїв, а також доповнив добірку вітчизняної драматургії історичними драмами.

Скачати всі книги без реєстрації, безкоштовно за авторства Михайла Старицького можна в таких форматах, як fb2 (фб2), txt (тхт), epub (епаб), rtf (РТФ). Читайте книги Михайла Старицького онлайн, або слухайте в форматі аудіокниг на нашому ресурсі електронних книг.