«Врозтіч» Ірина Виговська

«Врозтіч» Ірини Виговської — це тиха, смілива й болісно чесна історія про момент, коли життя розходиться на різні боки, а єдине, що справді важливо, — не загубитися від самого себе.

Головна героїня, художниця Зера, живе звичним життям дружини й матері двох дітей — аж до миті, коли зрада чоловіка руйнує уявлення про стабільність і безпеку. Попереду — спроби «врятувати» стосунки, розмови й мовчання, тілесна близькість і внутрішня порожнеча. А далі — війна, розрив, волонтерство, нові стосунки, що знову ранять. Але цей роман не про гучні події. Він про внутрішні зсуви, про втрату чутливості до себе і повільне, болісне повернення до власного голосу.

«Врозтіч» говорить про нарцисичних коханців, материнське виснаження, жіночу самість, про провину, яку так легко взяти на себе, і про опору, яку доводиться будувати з нуля. Текст уважний, камерний, майже тілесний — у жестах, паузах, думках, що не завжди наважуються бути вимовленими. Це роман, який не дає готових відповідей, але підсвічує шлях і ніби шепоче: «Ти не одна».

Ця книга може стати дзеркалом, у якому читачка побачить власні «але», власні страхи й надії. Вона може допомогти прожити зраду, подивитися на свій досвід під іншим кутом і нагадати: як би не розходилися шляхи з іншими, найголовніше — не бути врозтіч із собою.

«Врозтіч» — роман про зраду. Але насправді — про самість, внутрішню опору й право на відновлення. Це книжка-обійми, до якої повертаються не за відповідями, а за відчуттям.