«Він повертається в неділю» Ірена Карпа

Роман стягує докупи два світи — воєнну Україну й повсякденну Європу — і три головні лінії, що перетинаються:

Віра, українська архітекторка з Парижа: шлюб, робота “на півоберта”, підліткова донька, і ранок 24 лютого з дзвінком: «Київ і Харків бомблять». Віра вчиться тримати сім’ю, роботу і власну суб’єктність, переходить з “великої” архітектури в інтер’єрний дизайн, постійно зіштовхується з кліше про “українку у Франції”, а головне — долає внутрішнього критика (у романі це майже окремий персонаж із голосом бабусі).

Атрей, ветеран АТО: жив у Нідерландах, але з початком повномасштабної повертається на фронт. Після загибелі командира бере на себе відповідальність за взвод, тягне побратимів, жартує чорним гумором і… кохає на відстані. Його лінія виписана з увагою до деталей побуту, психології, посттравматичних реакцій (сцени звіряли військові та військовий психіатр).

Матильда, підлітка з Бургундії: самотність, зацикленість, дорослі проекції. Вона прив’язується до таємничого квартиранта з воєнним минулим і намагається керувати подіями, ревнуючи до “іншої жінки”.

Паралельно — Анька, вимушена переселенка, яка живе в домі Віри: від прибирань і ночей із підручником французької — до роботи інженеркою за освітою через 8 місяців. Це антикліше про “біженок”, історія зростання і гідності.

Ключові сцени й мотиви

• Перший ранок вторгнення: короткі, нервові діалоги, відчуття безсилля на відстані — і швидкий перехід у дію (волонтерство, допомога, організація).
• Фронтовий побут: не “парад болю”, а людяне — пес-трьохлапко, якого рятують; гуцул-побратим, що тримає дух відділення; тітка Марійка з Канади й її “підгончики”; хлопці, які мріють не тільки вижити, а й жити.
• Внутрішній критик: як працює голос осуду з минулого; момент “відв’язування” від нього.
• Підліткові голоси: булінг, селф-гарм, що можуть зробити батьки; непрості діалоги матері й доньки.
• Море як персонаж: Крим—Нормандія, Київ—Париж, запахи полину й розмарину — “вічне повернення” як відлуння «Одіссеї» (епіграф не випадковий).
• Ім’я Атрей: родинний жарт/виклик із античної літератури, що стає знаком долі — і вибору.

Карпа свідомо не смакує травму: замість цього — дотеп, тепло, людяність і катарсис. Так, є сцени бою й втрат, але фінал — про надію і повернення (назва не обманює).

Для кого це

• Для тих, ким болять відстань і очікування: кохані на фронті, родина за кордоном, життя “між”.
• Для читачів, яким важлива правдива мова про війну без пафосу, але з любов’ю до конкретної людини.
• Для тих, хто цінує жіночу перспективу: кар’єра vs. материнство, еміграція, самоповага, голос проти знецінення.

Чому придбати зараз

• Це свіжа мапа нашого досвіду — без штампів; текст, який допомагає назвати свої почуття.
• Роман підтверджений живими історіями (вичитаний військовими/фахівцями), тож емоційна достовірність тут висока.
• Ви отримаєте і велику історію кохання на відстані, і мозаїку малих перемог, що тримають нас на плаву.

«Він повертається в неділю» — не про те, як вижити будь-що; це книжка про те, навіщо жити — і заради кого повертатися.