«Вечір проти Івана Купала» Микола Гоголь

“Вечір проти Івана Купала” – повість, яка є однією з творів циклу “Вечорниці на хуторі під Диканькою”. Вперше цей твір був виданий під назвою “Басаврюк” у 1830 році, проте потім був скорочений та отримав свою теперішню назву. Микола Гоголь описує одну з найяскравіших і найзагадковіших традицій українського фольклору – пошук квітки папороті напередодні свята Івана Купала, що може виповнити найзаповітнішу мрію та причарувати кохану людину.

У центрі сюжету книги “Вечір проти Івана Купала” – сільський парубок Петро Бездомний, який до нестями кохає чорнооку красуню Підорку. Бідність хлопця штовхає його на “лісові авантюри”. Він вирішує завоювати серце коханої, отримавши багатства за допомогою квітки папороті, що квітне лише один раз на рік – у ніч на Івана Купали.

Заради свого щастя він готовий укласти угоду навіть із самим дияволом – Басаврюком. Петро знаходить чарівну квітку і повертається до дівчини з двома мішками золота. Проте легковажний парубок навіть не задумувався над ціною такого “щастя”. А вона виявилася дуже страшною та високою…

Микола Гоголь писав надзвичайно правдиві та атмосферні історії, в які віриш і поринаєш з головою. Відчуваєш, що хтось стоїть за спиною або сховався у найтемнішому кутку домівки, що раптом почуються якісь дивні голоси та наступить повна темрява…

Незважаючи на те, що наукою доведено, що папороть не квітне, все одно читач бачить перед собою магічну красу цього цвіту, що затягує та штовхає на гріх заради кохання. Розплата прийде, звідки її ніхто не чекає. На відміну від інших оповідань цього циклу, цей твір має трагічну, проте цілком закономірну кінцівку.

Книга “Вечір проти Івана Купали” змушує задуматися над духовним і матеріальним, розставити правильні пріоритети у житті. І хоча у творі жодного разу письменник не висловив свою позицію щодо життєвих цінностей, не виділив ключову ідею, кожен обов’язково зробить для себе правильні висновки, якщо вирішить скачати й читати цю повчальну книгу.