«Щиголь» Донна Тартт

“Щиголь” – проникливий роман довжиною у життя, що частіше випробовує на міцність, ніж підкидає приємні сюрпризи. Всю строкатість життєвого шляху читач прослідковує у книзі на прикладі долі Теодора Деккера, в душі якого утворилася велика прірва після пережитої трагедії.

Коли головному герою було дванадцять років, він став жертвою теракту в музеї Нью-Йорка. Після страшного вибуху, що забрав життя його матері, він залишився самотнім у боротьбі з цілим всесвітом, проте встиг забрати шматочок свого щасливого й безтурботного минулого – картину з зображенням щогла, яку вкрав з музею. З того часу Тео ніколи не розлучався з нею, міцно тримаючись, як за рятівний човен у неспокійних хвилях життя.

Донна Тартт блискуче змальовує те напруження, що переслідувало головного героя протягом багатьох років. Відчуваючи, що він здійснив щось заборонене, хлопець неймовірно страждав від неможливості відірвати від себе ці інтимні спогади. Багато хто стикається у житті з такою ситуацією, коли болісно ховає якусь таємницю, що не дає спокою. Починаючи читати книгу, одразу бачиш себе у відвертому образі Тео – свої емоції, сподівання, душевну самотність.

У романі “Щиголь” статика внутрішнього світу головного героя протиставляється божевільній динаміці його поневірянь. Бурхливе життя кидає його в різні куточки земної кулі, занурюючи читача в атмосферу тих місць – сірого й непривітного Нью-Йорка, холодного й засніженого Амстердама, задушливого та байдужого Лас-Вегаса. Ніхто не застрахований від помилок – їх вистачає і на життєвому шляху нашого героя, проте якась невидима ниточка веде його далі – до фіналу цієї історії, який приголомшить читача та змусить його задуматися над тим, що рухає нами та штовхає на різні вчинки.