Вірш «Не співайте мені сеї пісні» Леся Українка

Вірш «Не співайте мені сеї пісні» Лесі Українки став частиною циклу «Мелодії», який увійшов до збірки «Думи і мрії». У ньому поетеса говорить про власні переживання, які заховані глибоко у серці. До певного моменту вони можуть «спати», але якщо зазвучить «пісня», то вони прокинуться і знову її серденько буде тужити, а їй так би цього не хотілось.

Деякі почуття людині вдається приборкувати лише тимчасово, а коли хтось зачіпає «струни душі», емоції знову виринають з глибин і приносять смуток. Якщо у першій строфі героїня просить не співати їй пісню, від якої прокидається в серці жаль, то у другій вона вже говорить про те, що люди навколо можуть навіть і не здогадуватись, що відбувається у її душі.

Так воно й справді буває у житті, що на вигляд людина спокійна і мовчазна, а всередині у неї такі бурі можуть бути, такі сильні емоційні «шторми». От і лірична героїня переживає сильні емоції в глибинах своєї душі. Там у неї «пісня ридає», коли ніхто навіть нічого не помічає, хіба що її зблідлий вигляд.

Знаючи, як важко і сумно їй може стати, якщо почуття, які ледве вдалось «приспати», прокинуться знову, героїня і звертається з проханням не вражати її серденько піснею тужливою. Не хочеться їй знову плакати й страждати, нехай краще ті переживання й далі сплять, а вона продовжуватиме оберігати їх сон.

Читайте також усі 👉 Вірші Лесі Українки 👈 на нашому книжковому сайті Книгого.