«Механічне піаніно» Курт Воннеґут

Уявіть собі Америку недалекого майбутнього, де майже кожен гвинтик економіки замінено автоматами. Здавалося б, рай: машини працюють, люди відпочивають. Насправді ж — усі, хто не належить до касти інженерів-обраних, перетворені на «зайвих» і живуть у казармах, де основні розваги — ріал-шоу патріотизму й дешеве пиво у клубах ветеранів.

Пол Протек — молодий інженер, нащадок легендарного конструктора машин-переможниць, керує головним заводом міста Іліум. Його кар’єрна стежка асфальтована високими окладами й повагою системи… доки він не глянув на неї збоку.

Пол бачить прірву між «корпоративною аристократією» та принизливою долею мільйонів безробітних, яким держава дозволила лише безплатний спортзал, універсальні бойскаутські акції й уявну «гордість за націю машин».

Точка зламу відбувається, коли Пол вирушає у службове відрядження й зустрічає опір — підпільну групу з механіком-самоуком Шепом та священником Ласером. Вони мріють повернути людям сенс праці й організовують революційну акцію: знищити святиню технократів — гігантський автоматичний завод.

Фінальний акорд — бунт вибухає, заводи палають, але система здатна «перезапустити програму» навіть із попелища. Чи зміниться щось? Чи лишилася у людей інша мелодія, окрім машинної? Воннеґут залишає читача в солодко-гіркому післязвуччі, подібному до глухого акорду механічного піаніно, яке грає саме себе.

Чому ця історія не відпускає

• Актуальність 24/7: у час штучного інтелекту, «розумних» фабрик та масових звільнень роман лунає ще голосніше, ніж у 1952-му.
• Сатира з іскрами сарказму: Воннеґут не моралізує, а сміється — і змушує сміятися крізь зуби.
• Живі персонажі: Пол Протек, Шеп, чарівна татуювальниця Кетрін — усі шукають своє місце між шестернями прогресу.
• Темп, що захоплює: від офісних іронічних діалогів до вибухового фіналу — сторінки перегортаються самі.
• Філософія без занудства: питання «Хто ти, коли вже не потрібен?» стає особистим викликом для кожного читача.

🎹 Хочете відчути, як звучить людяність у світі, де музику пишуть машини? Відкрийте «Механічне піаніно» і дозвольте Воннеґуту налаштувати ваші струни на хвилю майбутнього, що, можливо, вже постукало у двері. Замовляйте — і слухайте, поки клавіші ще теплі!