«Маруся Богуславка» Михайло Петрович Старицький

П’єса «Маруся Богуславка» Михайла Старицького переосмислює класичний для української народної творчості сюжет. Оригінальний сюжет був покликаний показати людський героїзм у протистоянні зла та добра, яке було дуже полярним для авторів свого часу. Від оригіналу твір Старицького відрізняється в багатьох моментах, проте головна відмінність полягає в ускладненні сюжетів – персонажі стають набагато більш багатогранними та складними. Читачеві буде важко визначитись з оцінкою їх дій, адже вони виправдані умовами, в яких знаходяться герої.

До оригінальної історії автор додає динамік, але при цьому події сюжету теж зазнають мало змін. Можна навіть помітити, що письменник змінює акцент з суті події на їх осмислення героями. Цим він розвиває морально-філософську основу свого твору, даючи зрозуміти читачам, що складні часи змушують героїв робити дуже важкі вибори. Важливою складовою образу Марусі є її трагічність, як жінки, що була обдурена Гіреєм. Він нахабно скористався довірою та почуття дівчини, змусивши її страждати, через втрату поваги з боку своїх співгромадян.

Старицький своєю п’єсою також показує, наскільки є несправедливим наш світ. В ньому мало коли є час щирості та безкорисної відданості, в той час як бажання скористатись іншою людиною в своїх інтересах зустрічається повселюдно. Маруся була змушена робити жахливий вибір між власними синами та своєю відданістю Батьківщині. В цьому виборі немає правильного варіанту, який би міг узгодити протиріччя в душі героїні. Цей мотив залишається актуальним і сьогодні.