«Людвисар. Ігри вельмож» Богдан Коломійчук

Книга “Людвисар. Ігри вельмож” – яскравий історичний роман, який запрошує читача прогулятися вуличками середньовічного Львова, зазирнувши до його містичних секретів. Богдан Вікторович Коломійчук, молодий український письменник, заглиблює читача у страшну й цікаву епоху Середньовіччя, коли церква керувала суспільним життям, а полювання на відьом і спалювання їх на вогнищі було справою честі. Незважаючи на те, що ця праця є дебютною для Коломійчука, він вихором увірвався до вітчизняної літератури та опинився на одній сходинці разом з творами досвідчених майстрів художнього слова.

Головний герой роману – Домінік Гепнер, талановитий лікар, закоханий у свою справу. Починаючи читати книгу “Людвисар. Ігри вельмож”, стаєш свідком дивної події – Домінік влаштовує прилюдний розтин людського тіла, взятого з труни на кладовищі. За таким заняттям його застає місцевий єпископ Лібер – запеклий ворог допитливого лікаря. З цього часу починаються ретельні переслідування Домініка церквою та намагання єпископа знищити цього “єретика”.

Бургомістр Якоб Шольц, ще одна центральна фігура в цій історії, переживає не найкращі часи. Одного дня його позашлюбну доньку Ляну побачили вночі на кладовищі з цим самим загадковим лікарем – вони розкопували могилу.

Чи вдасться Шольцу врятувати нещасну дівчину від вироку церкви? Чому її тягне до молодого лікаря? До чого в цій історії моторошні згадки про Лису гору – відоме місце збіговиська відьом? Щоб отримати відповіді на ці запитання і насолодитися гостросюжетною історією з присмаком містики, радимо скачати книгу “Людвисар. Ігри вельмож”.

Богдан Вікторович Коломійчук – тонкий знавець історії Львову, тому на сторінках цього хвилюючого роману оживає львівський колорит, з’являються реальні історичні постаті, відчувається тривожна атмосфера XVI століття. Автор показує трагедію тієї епохи, коли церква вводила в оману людей своїми хибними лозунгами, знищуючи прогресивних мислителів та вчених, які намагалися рухати науку вперед. В історію треба занурюватися, пропускати крізь своє серце – тільки так можна по-справжньому зрозуміти ті уроки, які вона нам дала.