«Легенди прирічного краю. Книга 3 (Співучі Узгір’я)» Нґі Во

Письмоархівар Шуай—Мей інколи здається, що світ складається з історій. Одні народжуються в тиші, інші — в крові, а треті живуть лише в людській пам’яті, змінюючись із кожним переказом. Цього разу шлях приводить мандрівника до Прирічного краю — місця, де межа між легендою і реальністю майже зникає.

На вузьких стежках між водоспадами, у селах, що стоять на високих палях, і в хащах, де зникають непрохані гості, живуть воїни, перевертні, стародавні духи й ті, про кого говорять пошепки. Тут небезпека — така ж природна, як течія річки. І саме тут Шуай—Мей разом із випадковими супутниками опиняються всередині історії, яка має власну волю.

Подорож перетворюється на низку легенд, що оживають одна за одною:
— про славетних мечниць, чиї імена викарбувані у піснях;
— про чудовиськ, котрі народжує людський страх;
— про людей, що стають героями зовсім не тому, що хотіли.

Та чим глибше вони заходять у Прирічний край, тим ясніше стає: правдивою є не кожна легенда, але в кожній — прихована частина правди.

«Легенди прирічного краю» — це казка на стику східної міфології, елегантної wuxia-традичії та тихого, споглядального фентезі.
Це історія, яку читають не заради грандіозних битв, а заради атмосфери, мудрості, влучних діалогів та незрівнянної ніжності, з якою Нґі Во пише про пам’ять, честь і те, що робить історію історією.

М’яка, гнучка, мудра проза авторки знову зачаровує: світ ніби співає власним голосом, а ви — слухаєте.

Якщо ви любите фентезі, що дихає легендами й міфами, якщо вам до душі Hawthorne & Chanani, Лі Бардуґо чи Кетрін Еддісон — ця книга подарує вам одну з найтепліших і наймудріших мандрівок року.