«Коли ми вірили в русалок» Барбара О'Ніл

Кіт потерпіла від страшної втрати — багато років тому її сестра Джозі загинула в пожежі. Але одного дня Кіт бачить по телевізору новинний репортаж із Нової Зеландії… і серед натовпу — обличчя сестри, живої. Цей момент перевертає її життя.
Не вагаючись, Кіт вирушає через океан, щоб знайти правду: чи Джозі справді вижила, і якщо так — чому вона зникла? На неї чекає подорож не лише географічна, а й внутрішня — у глибини пам’яті, болю й любові. У зустрічі з минулим Кіт доведеться відкрити старі рани, щоб знайти нове життя.

Барбара О’Ніл майстерно поєднує драму з відчуттям світла й краси. Її проза сповнена запаху моря, шуму хвиль і тепла людських стосунків. У книзі — море як символ пам’яті, сімейні таємниці, кохання, що лікує, і віра в те, що навіть після найбільшої втрати можна знайти себе знову. Це водночас історія-детектив і поетична медитація про прощення.

«Коли ми вірили в русалок» — це роман, який торкається серця й залишає слід надовго. Ідеальний для тих, хто цінує глибокі емоційні історії про сім’ю, кохання й другий шанс.
Якщо ви шукаєте книгу, що огорне вас теплом і змусить одночасно плакати й усміхатись — ця історія саме для вас. Відкрийте її, і ви знову повірите в диво — навіть у русалок.