«Кішка на дощі»

Оповідання «Кішка на дощі» Ернеста Хемінгуея – прекрасний приклад творчості легендарного світового письменника. Його твори й донині залишаються титульним прикладом того, як в короткі за об’ємом тексти можна вкладати чимало сенсів про людяність, добро та співжиття різних людей. Письменник змальовує сімейну пару, що відправилась в подорож до Італії, зупинившись в готелі в місті поблизу моря. Дощовий день змінив плани подружжя, що мусило перебувати в номері доти, доки погода не стане кращою.

Дощ, змальований Хемінгуеєм, дозволяє героям подумати про свої проблеми, мрії та переживання. В центрі історії опинилась молода американка, що власне й приїхала з чоловіком до Італії. Вона мріє про щасливе подружнє життя та про домашній затишок і добробут. Раптом її думки перервались почутим нявчанням котика з вулиці, й добра героїня вирішила знайти нещасну тваринку. Цей сюжет є метафоричним, адже перше, що він робить – показує різницю між чоловіком та його дружиною. Він поринув у читання книги, й не звертає уваги на те, що турбує його дружину.

На противагу Джорджу, а саме так звали чоловіка американки, письменник змальовує господаря готелю та служницю, що турботливо віднеслись до бажання жінки знайти котика та допомогти йому. Іноді, каже Хемінгуей, геть не знайомі люди можуть бути ріднішими, аніж найближчі родичі. Аби цього уникнути, варто більше уваги приділяти тим, хто знаходиться поряд, адже їх турботи та переживання є також і відповідальністю небайдужих їм людей.

Ввічливість, турбота та вміння слухати – одні з головних речей в спілкуванні з людьми. Твір розкриває їх на дуже простому, й водночас промовистому прикладі, не залишаючи сумнівів в правоті автора. Можна бути певним у тому, що ще довгий час твір залишатиметься актуальним, допомагаючи людям знаходити правильні рішення, аби люди, що їм не байдужі, не відчували себе покинутими та непотрібними.