«Кассандра помиляється раз» Оксана Щур

«Кассандра помиляється раз» Оксани Щур — це книжка, що читається як подорож не лише географією Європи, а й внутрішнім простором людини, вирваної з дому війною.

У центрі — оповідачка, яка після початку повномасштабного вторгнення змушена покинути Київ і рухатися маршрутом Київ — Відень — Париж — Берлін — Перемишль — Київ — Берлін. Цей шлях не подається як суцільна втеча чи екзотична мандрівка: навпаки, він стає серією зупинок, на яких проявляються страх, розгубленість, іронія, злість, сором і постійне відчуття «тимчасовості», що затягується.

Книжка складається з документальних нарисів і есеїв, у яких війна присутня всюди — не як фронтова хроніка, а як фоновий тиск, що визначає кожну розмову, кожну зустріч, кожне рішення. Авторка уважно фіксує поведінку людей в екстремальних обставинах: українців у вимушеній еміграції, західних інтелектуалів, які щиро співчувають, але не завжди розуміють, і росіян у діаспорі, чия присутність стає джерелом напруги й болісних запитань.

Важливу роль у тексті відіграють культурні та історичні алюзії — література, музика, університетське середовище, фестивалі, імена, що були «маячками» для покоління авторки. Через ці опорні точки вибудовується ментальна мапа людей, народжених у середині 1980-х: їхніх надій, ілюзій, травм і способів мислення. Особисте тут постійно переходить у колективне, а приватні історії — у документування інтелектуального ландшафту сучасної України.

Назва книжки виростає з епізоду перед війною, коли навіть найпесимістичні прогнози виявилися хибними. Цей мотив проходить крізь увесь текст: про помилки передбачень, про крихкість раціональних пояснень і про те, як реальність раз по раз ламає будь-які логічні схеми.

«Кассандра помиляється раз» — це не щоденник і не мемуари в класичному сенсі. Це чесна, іронічна й дуже точна фіксація досвіду еміграції, життя «між», постійного напруження й спроб зрозуміти себе та світ у момент історичного зламу. Книжка захоплює не гучними подіями, а силою спостереження й інтелектуальною щільністю тексту — і саме тому хочеться читати її повільно, вдумливо і до кінця.