«Хочу. Анонімні листи» Джилліан Андерсон

«Хочу» — це відверта, смілива й дуже проста на перший погляд книжка, але за цією простотою ховається те, про що більшість жінок ніколи не зізнаються вголос. Джилліан Андерсон збирає у ній анонімні листи від жінок — їхні таємні бажання, сором, фантазії, страхи й прагнення — і вплітає їх у власні роздуми про сексуальність, близькість і жіночу невидимість.

Це не роман у звичному сенсі. І не звичайна збірка листів. Це інтимний діалог: сотні жіночих голосів відповідають авторці, а вона — їм, відкриваючи читачеві те, що зазвичай ховають під шаром соціальних ролей. Андерсон ділиться власними почуттями, історіями та переживаннями, стаючи одночасно спостерігачкою й учасницею — жінкою, яка теж вчиться називати свої бажання без страху та провини.

У цих листах — гнів, ніжність, жагучість, самотність, чуттєвість і прагнення бути побаченою. У цих роздумах — спроба зрозуміти, чому жіноче бажання все ще є табуйованим. І що відбувається, коли жінка дозволяє собі просто сказати: «Я хочу».

«Хочу» — книжка, яку читають пошепки.
Книжка, яку ховають у сумку.
Книжка, яка дає жінкам голос — і повертає право на власне бажання.

Це сміливий, щирий і дуже людяний текст про те, чого ми прагнемо, чого боїмося, і як багато спільного є в найприхованіших куточках жіночих сердець.