«Фізика смутку» Ґеорґі Ґосподінов

«Фізика смутру» Георгі Ґосподінова — це один із тих романів, які не просто читають, а проживають. Текст, що пульсує болем, ніжністю, пам’яттю й міфом, відкриває перед читачем дивний лабіринт людського досвіду, де час закручується, як клубок, а смуток стає матерією, яку можна вимірювати.

Це історія про хлопчика та дорослого чоловіка, про Болгарію та Європу, про ХХ століття і дитинство, яке ніколи не закінчується. Розповідач — людина, що має дивовижний дар «емпатичного занурення»: він здатен жити чужими життями, бачити світ очима кожного — від власної матері до давньогрецького Мінотавра, покинутого у темряві. Тонка межа між казкою і травмою стирається, а міфологія накладається на особисту історію так, що їх уже неможливо розділити.

У романі поєднуються щоденні дрібниці й вселенський смуток: перший дотик, війна, запах яблук, забута любов, страх, самотність, радість — усе стає фрагментами великої історії про те, як ми пам’ятаємо і як виживаємо.

Чому варто читати:

• це кілька десятків блискучих міні-історій, з’єднаних у величезну мозаїку людських емоцій;
• роман ніжний, дотепний, гіркий і теплий одночасно;
• він говорить про універсальне — страх, сором, любов, спадковість болю;
• читається як поезія, хоч формально це проза;
• він не залишає байдужим: відкриває в читачеві те, що зазвичай ретельно сховане.

«Фізика смутру» — це книга, яка шукає відповідь на найважливіше: як жити, коли світ ділиться на печали? І чи можемо ми знайти світло, якщо навчимося слухати свій власний лабіринт?

Цей роман вартий того, щоб мати його на полиці, перечитувати і відкривати знову — бо щоразу він повертає новий сенс.