«Біль і гнів» Анатолій Дімаров

Книгу «Біль і гнів» Анатолія Дімарова вперше було видано друком у 1974 році, а розповідається у ній про життя мешканців села Тарасівка, що на Полтавщині. З ними читачі могли познайомитись в іншому творі автора, що носить назву «І будуть люди». Це продовження епопеї, у якій людям доводиться стикатись як не з колективізацією та голодом, то з війною.

Коли один важкий період завершився, люди зітхнули з полегшенням і почали думати, що зможуть пожити спокійно. Тарасівці, як і всі інші українці, займались своїми буденними справами, які їм здавались найважливішими у світі. Ніхто й уваги не звертав на новини про те, що відбувається в Європі. А вона тим часом невпинно наближалась. Війна.

Про неї мешканці села могли прочитати у газетах, які приносив листоноша. Звали його Савелій Хоменко. Людина з важкою життєвою історією, та ще й інвалід, який у роки війни без рук залишився. Довгенько йому довелось у госпіталях лікуватись, а потім ще й протези знайти намагався, але виявилось, що медицина ще до такого рівня розвитку не дійшла.

Коли повернувся Савелій у рідне село, почав роботу шукати, та тільки посада листоноші й підійшла. І з жінкою він жити почав, а потім і діти один за одним народились. Здавалося б, звичайне життя почалось, та недовго той спокій тривав, бо війна дійшла і до України…