Читати онлайн «Знайди мене» Зоряна Лешко

Знайди мене
Зоряна П. Лешко


Іван став першим чоловiком у життi Марii. З ним вона з наляканоi дiвчинки перетворилася на жiнку, що знае собi цiну. Романтика побачень змiнилася подружнiми буднями. Минуло шiсть рокiв. Марiя вкотре при надii, хоч усi попереднi вагiтностi були невдалими. Одного вечора жiнка отримуе повiдомлення: вiдео, на якому Іван цiлуеться з молодою красунею. Марiя наче зриваеться з небес на землю. Вона знову втрачае дитину, поривае з коханим i просить батька заховати ii якнайдалi вiд усiх. Так, щоб Іван нiколи не знайшов ii. Чоловiк ладен на все, аби розповiсти дружинi правду, яку вона не схотiла слухати. Та де тепер шукати Марiю? Як виправити помилки, яких не скоював? І як жити у свiтi без тiеi, що i е твоiм свiтом?





Зоряна Лешко

Знайди мене



© Лешко З. П., 2020

© Depositphotos.com / 4masik, MillaFedotova, VitalikRadko, обкладинка, 2020

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2020

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2020




Частина перша



Врятуй мене вiд темряви ночей,
вiд голосу нiмоi тишi,
вiд поглядiв чужих очей,
вiд рук чужих, вiд дотикiв, думок…
Знайди мене, скажи, що не залишиш.
Врятуй мене, дiстань iз небуття
промiнчик свiтла для дороги.
Чекай мене, i я прийду,
бо всi шляхи
йдуть до твого порогу.


Три з половиною мiсяцi. П’ятнадцять тижнiв. Сто п’ять днiв…

Саме стiльки часу минуло, вiдколи Марiя покинула його. Зникла, не залишивши анi найменшоi надii знову повiрити в кохання й бути щасливим…

– Амiго, ти впевнений, що хочеш вертатись?

Дружне поплескування по плечу вирвало Івана iз задуми, i вiн навiть спробував усмiхнутись у вiдповiдь.

– Ма`рко, амiго, вдячний за пропозицiю i за гостиннiсть, але так, я повертаюся додому. Ти ж знаеш…

– Знаю – i тому не розумiю. Ти збираешся вертатись у хаос, а тут у тебе блискуче майбутне. Пластика такого рiвня i з таким досвiдом вiзьмуть у будь-яку престижну клiнiку. Що тебе тримае в Украiнi?

– Батьки…

– То забери iх сюди! Їм сподобаеться Барселона.

– Ти не розумiеш…

– Абсолютно. І взагалi, вас, слов’ян, важко зрозумiти. У будь-якому разi, у моiй клiнiцi завжди буде вакансiя для тебе.