Читати онлайн «Земля світлячків» Віктор Близнець

Віктор Близнець

Земля світлячків





ПОВІСТЬ-КАЗКА


Для молодшого шкільного віку



Розгорни цю книжку, юний читачу, і ти вже не зможеш від неї відірватися, бо тебе захопить і поведе за собою вигадлива і нестримна авторська фантазія. Ти несподівано опинишся в самісінькій гущавині неймовірних пригоду які сталися зі славними лісовими чоловічками стовусами й тривусами та їхніми запеклими ворогами — печерними приблудами на чолі зі страховиськом Магавою Першим. Куди тільки не закине тебе примхлива читацька доля! Втікатимеш разом із Чубликом та Сизом XII від волохатих розбійників Страшила та Здоровила, допомагатимеш безстрашній Мармусії розшукувати її коханого брата, визволятимеш Сиза й Лапоню з жахливого підземелля, намагатимешся відвести від Чублика страшну небезпеку… З жалем перегорнеш ти останню сторінку цієї дивовижної повісті-казки. Але ми певні, тобі ще не раз захочеться до неї повернутися. Навіть потім, у твоєму дорослому житті. Повернутися так, як повертаються до всього прекрасного, неповторного і щемливого, що залишає у далекому дитинстві кожна людина.





РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Сиз XXII, він же від роду Стовус, відчиняє двері свого знаменитого музею і запрошує вас у гості




Як тільки за лісом сідало сонце, десь здалеку лунав густий, немовби розлитий в самому повітрі, розлогий вечірній дзвін:

Бом!

Бо-о-м!

Бом!

То сторож лісу сповіщав, що день закінчився і що всім лісовим стовусам і тривусам пора прокидатися.

Сонце сідало за гору, поволі гасло в далеких водах. Схилялася темрява до вікон, і тоді в спальню Сиза XII, Стовуса, влітала зозуля. Тихо, не ворухнувши крилом, вона облітала його ліжко і сідала на високий комод. Там чистила дзьоба і з великим милуванням дивилася на свого господаря.

Як всі лісові стовуси й тривуси, Сиз XII був неперевершеним, найбільшим у світі колекціонером. Що він збирав і чим страшенно пишався, ми поки що залишимо в таємниці і запросимо вас до спальні. Вся кімната Сиза завалена й закидана книгами. На підлозі, на кріслах, на шафі, навіть на теплій ковдрі, під якою спить зараз Сиз XII, скрізь лежать книги. Деякі з них такі грубезні, в таких товстих шкіряних палітурках, що комусь одному годі підняти такий фоліант.

Треба сказати, що, крім книг, Сиз XII мав ще одну слабкість — любив поспати.