Марґарет Етвуд
Заповіти
Кожна жінка мусить керуватися тими самими мотивами, що й інші, інакше вона — чудовисько.
Джордж Еліот, «Деніел Деронда»
Зазираючи в обличчя одне одному, ми дивимося не просто на ненависні лиця, ми дивимося у дзеркала… Хіба ви не впізнаєте в нас себе?
Оберштурмбанфюрер Лісс старому більшовикові Мостовському. Василій Гроссман, «Життя та доля»
Свобода — це важка ноша, складне випробування для людського духу. Це не дарунок, а вибір, який майже ніколи не буває простим і очевидним.
Урсула К. Ле Ґуїн, «Гробниці Атуану»
І. Статуя
Рукопис з Ардуа-холу
1
Лише мертвим дозволені пам’ятники, проте мені його звели ще за життя. Я вже скам’яніла.
Ця статуя стала жестом подяки за мої численні досягнення — саме так стверджувала грамота, зачитана вголос Тіткою Відалою. Вона отримала це завдання згори й аж ніяк не тішилася тим. Закликавши на допомогу всю свою скромність, я їй подякувала, а тоді потягнула за мотузку, прикріплену до полотна, що огортало мене, — воно хвилею впало на землю. У нас, в Ардуа-холі, не вибухають оплесками, але хтось потай аплодував. Я схилила голову на знак вдячності.
Моя статуя нереалістична, як це завжди буває: я вийшла молодша, стрункіша, давно вже не була в такій добрій формі. Виструнчилася, розправивши плечі, вуста застигли у жорсткій, та все ж доброзичливій усмішці. Очі пильно вдивляються у якийсь осяйний орієнтир, що символізує мій ідеалізм, неухильну відданість обов’язку, рішучість, готовність рухатись уперед, не зважаючи на перешкоди. Не те щоб моїй статуї було видно щось у небі за похмурим скупченням дерев і кущів біля стежки, що біжить перед Ардуа-холом. Нам, Тіткам, не годиться бути надто самовпевненими навіть у кам’яній подобі.
Мою ліву руку стискає дівчинка років семи-восьми, дивиться на мене довірливими очима. Правиця ж лежить на голові жінки, яка зіщулилася біля мене: її голова покрита, очі звернені вгору, в обличчі читається чи то малодушність, а чи вдячність — це Служниця. А за спиною одна з моїх Перлових Дів, готова вирушити у місіонерську подорож. На поясі в мене шокер. Зброя нагадує мені про власні помилки: якби ж я діяла ефективніше, вона була б не потрібна. Вистачило б і переконливого голосу.
Скульптурна група не дуже вдала — надто захаращена. Варто було б надати мені більшої виразності.
Loading...
