Читати онлайн «Зачароване місце» Микола Гоголь

Зачароване мiсце
Микола Васильович Гоголь




Mикола Васильович Гоголь

ЗАЧАРОВАНЕ МІСЦЕ





Зачароване мiсце


Билиця, розповiдана дяком ***ськоi церкви



Переклад Лесi Украiнки

Їй же богу, надокучило вже розказувать! Та що ви думаете? справдi обридло: розказуй та й розказуй — i одчепитись не можна! Ну, добре, я розкажу, тiльки вже, iй-богу, в остатнiй раз!

Егеж, от ви балакали про те, що чоловiк може перемогти тую, не тут згадуючи, нечисту силу. Воно, звичайно, так, себто, коли помiркувати добре, бувають на свiтi всякi пригоди… одначе, не кажiть сього: схоче заморочить диявольська сила, то заморочить, iй-богу, заморочить! От послухайте. Нас всiх у батька було четверо; я тодi був ще зовсiм дурень — звiсно, було всього рокiв з одинадцять; от неначе зараз пам’ятаю, що якось полiз рачки та став брехати по-собачому, а батько посварились на мене, покивали головою та й кажуть: «Ой, Хомо, Хомо! тебе вже от женити пора, а ти дурiеш, як те молоде лоша!»

Дiд був ще тодi живий i, нехай йому легенько згадаеться на тiм свiтi, на ноги був доволi мiцний. Було задумае… е, та що ж так розказувать?! Один цiлу годину вигрiбав жар на люльку, другий побiг чогось за комору. Що ж справдi! — сказать би хто неволив, а то ж самi намоглись. Коли слухать, то слухать!

Батько ще з ранньоi весни повезли тютюн у Крим продавати — не пам’ятаю тiльки, двi чи три хури навантажили; тютюн був тодi в цiнi. З собою взяли брата мого, так рокiв три йому було, — бачите, щоб привчивсь заранi чумакувати. Ми й зостались ото: дiд, мати, я, брат та ще брат. Дiд засiяв баштан, саме при шляху, та й жити перебравсь у курiнь; взяв вiн i нас до себе — ганяти горобцiв та сорок на баштанi. Для нас се було, не можна сказать, щоб погано: було за цiлiсiнький день стiльки наiшся тих огiркiв, динь, рiпи, цибулi, гороху, що в животi, iй-богу, неначе пiвнi кукурiкають! Ну, воно ж зате i користь велика: проiжджачi товчуться шляхом, кожному заманеться поласувати кавуном чи динею; а з близьких хуторiв було нанесуть на обмiн курей, яець, iндикiв… Добре було життя!

Отже ж, дiдовi бiльш усього було втiшно те, що чумакiв було проiде щодня возiв з п’ятдесят. Народ, знаете, бувалий, почне розказувати — то тiльки слухай; а дiдовi се все одно, що голодному галушки.