Читати онлайн «Як виховати надуспішних людей» Естер Войчицькі

Естер  Войчицькі
ЯК ВИХОВАТИ НАДУСПІШНИХ ЛЮДЕЙ
Моєму чоловікові Стену, трьом донькам — Сьюзен, Дженет та Ен, дев'ятьом онукам і всім іншим членам родини бажаю TRICK[1] у житті та в усьому світі.

Передмова
Ми, три дочки-спадкоємниці, вирішили, що тільки діти, виховані нашою матусею, можуть написати передмову до цієї книги. Десятиліття тому учні вигадали для нашої мами ласкавий псевдонім — Woj. Він прижився, як і її авторський метод TRICK, зосереджений на довірі, повазі, незалежності, співпраці і доброті — універсальних цінностях, які вона досліджує у книжці.

Наше життя повне різноманітних несподіванок: це і робота в Google, YouTube, 23andMe, і у медичному центрі UCSF, і труднощі у вихованні своїх дітей, а у нас трьох їх загалом дев'ятеро. Як і всі, ми зазнавали злетів і падінь, і здатність долати негаразди сформувалась у нас переважно завдяки батьківському вихованню.

Почувши, що мама пише книгу, ми віднайшли стоси наших щоденників — від початкової школи до коледжу. Мама, до глибини душі журналістка, вважала чудовою ідеєю зберігати щоденники з поїздок, особливо коли ми 1980 року переїхали до Франції.

Попри те, що у блокнотах міститься чимало смішних історій про суперечки та погану поведінку, там висвітлено й ключові життєві теми: незалежність, фінансова відповідальність, дієвість, відкритість, безстрашність і вдячність за життя.

Одна з найбільших нинішніх радостей — почуття незалежності. Батьки навчили нас вірити в себе і в здатність ухвалювати рішення. Вони довіряли нам і уповноважували на відповідальність ще з раннього віку. Ми були свобідні самостійно піти до школи, кататися на велосипеді та вештатися з друзями. Ми здобули впевненість і силу, усвідомивши, що батьки поважають наші думки та ідеї. Не пам'ятаємо, щоби наші позиції були зігноровані тільки тому, що ми були дітьми. Скільки б нам не було років, мама й тато слухали і діяли так, ніби прямували навчальною вулицею з двостороннім рухом. Ми навчилися захищати свої права, слухати і розуміти, що інколи можемо помилятися.

У десятому класі Ен дискутувала в церкві про стосунки між батьками та дітворою. Її співрозмовник доводив, що обов'язок дитини полягає в тому, аби слухати дорослих.