Яблуневi квiти
Юрiй Кирик
Граф Станiслав Скарбек з першого погляду зрозумiв – юна Софiйка призначена йому долею. Вiн чекав, доки вона подорослiшае, i за першоi нагоди попросив ii руки. Софiйцi вiн здавався принцом, який зiйшов зi сторiнок казок. Тепер цей принц – ii чоловiк. Та невдовзi дiвчина розумiе, що вона нiколи не стане сенсом його життя. Усi сили й час вiн вiддае своiй заповiтнiй мрii – будiвництву у Львовi найбiльшого в Європi театру. Саме це, а не молода дружина е сенсом його життя. А Софiйка так жадае бути коханою i щасливою. Хто ж може здiйснити ii мрiю?
Юрiй Кирик
Яблуневi квiти
© Кирик Ю. С., 2016
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2016
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2016
Передмова
Нашi велосипеди – «Туристи» на пiдсилених шинах з такоi ж раритетноi нинi «Украiни» – проiхали Миколаiв, i десь на пiвдорозi до Демнi я угледiв невеличкий лiсок. Чудово! Матимемо дрова. Води ми вже набрали неподалiк у джерелi. Час i про ночiвлю подумати. Ми – трiйко приятелiв – фанати колярства (як називали колись велоспорт), не розлучаемось iз нашими вiрними друзями, якi намотали за свое довге життя не один десяток тисяч кiлометрiв. Щоправда, у кожного в гаражi сучаснi «байки» з амортизаторами, карбоновими рамами – справжнi витвори iнженерного мистецтва. Та коли «дорiженька кличе», сiдлаемо старих випробуваних коней. З титановими багажниками, годними витримати до ста кiлограмiв вантажу. Заходимо в лiсок, аби в тiнi поставити велосипеди, i… зупиняемось зачудованi бiлокам’яним маревом – просто серед лiсу постае капличка, аж дух захоплюе. Кому заманулося бути похованим серед лiсу? З певнiстю, що не мiсцевий багатiй. Каплиця, хоча й розруйнована, усе ще приваблюе немiсцевим шиком. Їй би пасувало прикрасити Личакiвське кладовище у Львовi, а не цю Богом забуту мiсцину, де лише пташки та iнколи лiсова дичина забреде. Тут пахне таемницею.
Таемниця озонуе в повiтрi. Хоча… уважно придивившись, бачимо, що не звiрина, а люди тут добряче «попрацювали». Грунтовно зруйнованi пiдземелля, де були похованi останки. Дивно, як стоять цi стiни, адже фундамент практично знищено… Читаю напис: «Станiслав Скарбек». Невже той самий? Фундатор i будiвничий львiвського драматичного театру.
Loading...
