Я захищу тебе…
Свiтлана Олегiвна Талан
Кирило закохався в Кiру ще в школi. Та вже тодi було зрозумiло, що вони занадто рiзнi, щоб жити разом. Весiлля не змiнило цiеi обставини. У 2014 роцi почалася вiйна, i запальна та вiдчайдушна Кiра вирушила на фронт добровольцем. Чоловiк не мiг вiдпустити ii саму. Вiн ладен був пiти за коханою в саме пекло. Кирило воював поруч, коли Кiра отримала те страшне поранення. А одного дня в комп’ютерi дружини вiн знайшов те, що може перекреслити iхне спiльне майбутне. Невже жiнка, заради якоi вiн помер би, мае iнше життя, де для Кирила немае мiсця?..
Свiтлана Талан
Я захищу тебе…
Жодну з частин даного видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва
© Талан С., 2019
© Depositphotos.com / peus, leszekglasner, 2019
© Книжковий клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2019
© Книжковий клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2019
* * *
Щиро дякую Аннi та Олексiю, без допомоги яких цей роман не був би так наближений до дiйсностi
Будь-який збiг прiзвищ та iмен прошу вважати випадковим
Коли б тобi бажав я слiз i муки
Коли б тобi бажав я слiз i муки, І кари найстрашнiшоi бажав, Я б не викручував твоi тендiтнi руки І в хмурiм пiдземеллi не держав. Нi, я б не став тебе вогнем палити, З тобою б розквитався без жалю: Я б побажав тобi когось отак любити, Як я тебе люблю.
Василь Симоненко, 15.01.1957
Охоронець завiв Кiру в камеру № 3. Позаду дiвчини голосно грюкнули металевi дверi, жалiбно скрипнув ключ у замку, й вона опинилася в душному примiщеннi, де, окрiм неi, було ще вiсiмнадцять затриманих жiнок. Угорi в единому вiкнi з трiснутим склом – маленька вiдчинена кватирка, яка була не в змозi впустити достатньо свiжого повiтря, щоб його вистачило на всiх. Кiра пройшла до свого лiжка, прилягла на протертий до дiр ватяний матрац, накритий простирадлом, що вже давно змiнило свiй бiлий колiр на сiрий, ще й з великою латкою посерединi, та картатою ковдрою.
«Коли отак заходиш у камеру, то здаеться, що вiд задухи, спеки та запаху поту, змiшаного з дешевими парфумами, одразу задихнешся й зупиниться серце, – подумала Кiра. – Але людина – iстота живуча, до всього призвичаюеться i може роками так жити.
Loading...
