Читати онлайн «Вигнанець і грішниця» Андрій Кокотюха

Електронна версія створена за виданням:

Серія «Художня література»

Обкладинка Оксани Скворчинської


Кокотюха А. А.

К59 Вигнанець і грішниця / Андрій Кокотюха ; обкл. О. Скворчинської. — Х. : Віват, 2019. — 304 с. — (Серія «Художня література», ISBN 978-966-942-826-4).

ISBN 978-966-942-957-5

Осінь 1916 року. Третій рік триває Велика війна. Платон Чечель, колишній поліцейський, мобілізований на військову службу. Але це прикриття: він виконує неофіційні завдання командування, розкриває військові злочини в тилу. Доля заносить Чечеля до провінційного Чернігова, де він, окрім іншого, мусить залагодити делікатну приватну справу. Треба передати злочинцям велику суму грошей в обмін на докази причетності Юлії, доньки місцевої поміщиці, до вбивства коханця-мільйонера. Чечель мимоволі втручається в сферу інтересів кримінального та політичного підпілля, і це призводить до ланцюга жорстоких убивств. Платон теж ледве уникає смерті. А тут іще Юлія безслідно зникає з монастиря, до якого подалася каятися в гріхах…

УДК 821.161.2-312.4


© Кокотюха А. А., 2018

© Скворчинська О. І., обкладинка, 2019

© ТОВ «Видавництво “Віват”», 2019


Розділ 1. Двадцять два мішки цукру

Вересень 1916 року. Чернігів, із Котів1 — до берега Десни


— А раніше ви припхатися не могли?

— Тобі, дядя, не один чорт? Ти ж на посту, все одно не спиш.

Немолодий вартовий з нашивками єфрейтора зняв з плеча берданку2. Зробив це спокійно, навмисне повільно, немов виконував театральний етюд. Дуло наставив на запряженого в ломового воза битюга, показово клацнув затвором.

— Еге, на посту, — мовив у тон. — І зараз на правах вартового застрелю тебе, такого нахабного. Мені за це нічого не буде. Або буде — у місто відпустять. До дівок у бордель.

— Не знаєш ти караульного статуту, дядя. Поганий з тебе вояка. Гляди, не до дівок підеш. На губу3. Чи взагалі під трибунал.

То пригрозив вусатий унтер-офіцер. Заступивши коня, він став перед дулом, випнув груди вперед і запхав руки глибоко в кишені. Його слова збентежили вартового. Він глянув на свою гвинтівку, мовби з нею справді було щось не так. Затим обмацав поглядом по черзі кожного з трійці. Зиркнув на коня, найбайдужішу істоту серед прибулих.