Читати онлайн «Вовк та семеро козенят» Брати Грімм (Якоб і Вільгельм)

Вовк та семеро козенят
Брати Грімм


Жила-була старенька коза. Вона мала семеро козенят і так їх любила, як може любити тільки мати. Ось вона якось надумала йти до лісу пошукати їжі, зібрала у коло усіх своїх діточок та й каже:
– Любі мої дітки, треба мені піти до лісу. А ви, дивіться, стережіться вовка! Якщо він сюди прийде, то усіх вас поїсть – зі шкурою та шерстю! Цей злодій уміє дуже влучно прикидатися, але ви його одразу впізнаєте: він має грубий голос та чорні лапи.
Козенята відповіли:
– Мила матінко, ми будемо обачні, так що йдіть собі, нема чого турбуватися!
Коза поблажливо замекала та й відправилася у подорож.
Час спливав непомітно. Ось раптом хтось грюкає у двері та гукає:
– Діточки рідненькі, діточки маленькі, відімкніться, відчиніться, ваша мати прийшла, вам гостинців принесла!
Але козенята по товстому голосу почули, що це вовк.
– Не відчинимо, – закричали вони,– ти не матуся наша; у тої голос добрий і тонкий, а твій голос товстий: ти – вовк.
Пішов тоді вовк до купця і купив собі крейди великий шматок, з’їв його, і став у нього голос тонкий. Повернувся назад, постукав у двері та й каже:
– Дітки милі, відімкніться, відчиніться, ваша мати прийшла, вам гостинців принесла.
Поклав вовк свою чорну лапу на віконце, побачили її козенята і закричали.
– Не відчинимо, у матусі нашої не чорні лапи: ти – вовк!
Побіг тоді вовк до пекаря й каже:
– Я забився, намаж мені лапу тістом. Помазав йому пекар лапу тістом, побіг вовк
до мірошника й каже:
– Притруси мені лапу білим борошном.
Мірошник подумав: «Вовк, мабуть, хоче когось ошукати», і не погодився.
А вовк каже:
– Якщо ти цього не зробиш, я тебе з’їм.
Злякався мірошник і побілив йому лапу. Ось які бувають люди на світі!
Підійшов злодій втретє до дверей, постукав і каже:
– Дітки милі, відімкніться, відчиніться, ваша мати прийшла, вам із лісу гостинців принесла!
Закричали козенята:
– А ти покажи нам спочатку свою лапу, щоб ми знали, що ти наша матуся.
Поклав вовк свою лапу на віконце, побачили вони, що вона біла, і подумали, що він правду каже, – і відчинили йому двері. А той, хто увійшов, був вовк.
Злякалися вони і вирішили сховатися. Стрибнуло одне козенятко під стіл, друге – на ліжко, третє – на пічку, четверте – у кухню, п’яте – у шафу, шосте – під умивальник, а сьоме – у футляр від стінного годинника.