Читати онлайн «Відрубність Галичини» Іван Франко

Вiдрубнiсть Галичини
Іван Якович Франко

Юрий Павлович Винничук


До вибраноi публiцистики та есеiстики І вана Франка увiйшли як добре вiдомi, так i забороненi в радянський час твори, а також тi, що були спотворенi цензурою. Есеi були вибранi за iхньою актуальнiстю у наш час та за сьогоднiшнiми запитами читачiв.

Нiкого не залишать байдужими статтi Каменяра про проблемнi стосунки украiнцiв з поляками i росiянами, бо цi теми е пекучими й зараз. Стаття «І ми в Європi» показуе нам, як грубо i тотально мадяризували угорцi закарпатське населення, як замикали школи, переiначували географiчнi назви, затираючи будь-який слiд по украiнцях.

З цiкавiстю читач довiдаеться про всi пiдступи москвофiльства, фiнансованого Москвою. Адже це теж сьогоднi, в час вiйни, е актуальною проблемою. Поруч з цими архiважливими статтями помiщено й роздiл, присвячений народним вiруванням.





Іван Франко

Вiдрубнiсть Галичини





ЗНАЧІННЯ ІВАНА ФРАНКА


Коли перед нашими духовими очима уявимо собi загальний образ дiяльностi Івана Франка, побачимо, що вона була незвичайно велика, рiжнородна та всестороння. Автор поезiй, повiстей, оповiдань, драматичних творiв, творiв для дiтей i молодi, перекладач чужих лiтератур, дослiдник народньоi словесностi, iсторик лiтератури, критик, публiцист з великим знанням полiтичних i суспiльних наук, популяризатор майже в усiх областях науки, редактор, громадський дiяч, бесiдник i агiтатор – отсе Іван Франко в освiтленню своеi дiяльностi. Сам вiн сказав про неi на обходi його 25-лiтнього ювiлею ось що: «В усiй своiй дiяльностi бажав я бути не поетом, не вченим, не публiцистом, а поперед усього чоловiком. Менi закидували, що я розстрiлюю свою дiяльнiсть, перескакую вiд одного зайняття до iншого. Се було саме випливом мого бажання – бути чоловiком, освiченим чоловiком, не лишитися чужим у жаднiм такiм питанню, що складаеться на змiст людського життя. А пiзнавши що-небудь, я бажав i всiх сил докладав довести й iнших до того, щоб зацiкавилися тим i розумiли се. Дехто звиняв мене тим, що важкi обставини життя, конечнiсть заробiтку спонукувала мене кидатися на рiжнi поля. Але менi здаеться, що тут бiльше причинилася моя вдача, те гаряче бажання – обняти цiлий круг людських iнтересiв.