Читати онлайн «Відгуки» Леся Українка

Вiдгуки
Леся Украiнка




Леся Украiнка

ВІДГУКИ





Із циклу «Невольницькi пiснi»





Єврейськi мелодii





«Як Ізраiль дiставсь ворогам у полон,..»


Як Ізраiль дiставсь ворогам у полон,
то рабом своiм бранця зробив Вавiлон.
І, схиливши чоло, подоланi борцi
переможцям своiм будували дворцi.
Тii руки, що храм боронили колись,
до чужоi роботи з одчаю взялись;
тая сила, що марна була на вiйнi,
будувала пiдвалини й мури мiцнi.
Все здалось до роботи: перевесло й шнур,
плуг, сокира й лопата виводили мур,
всяк, хто мав який знаряд, мав працю собi,
тiльки арфу спiвець почепив на вербi.




«Єремiе, зловiсний пророче в залiзнiм ярмi!..»


Єремiе, зловiсний пророче в залiзнiм ярмi!
Певне, серце господь тобi дав iз твердого кришталю:
ти провидiв, що люд буде гнить у ворожiй тюрмi, —
як же серце твое не розбилось вiд лютого жалю?
Як ти мiг дочекатись, чи справдиться слово твое?
Роем стрiли ворожi на божее мiсто летiли, —
певне, чарами ти гартував тодi серце свое,
що на ньому ламалися навiть ворожii стрiли!
По вiйнi ти на звалищах мiста лишався один,
i палкi твоi сльози точили холодне камiння,
i луна розляглась така серед смутних руiн,
аж найдальшi нащадки почули твое голосiння.
Єремiе! ти, вiчная туго, тебе не збагну:
як же серце твое не розбилось вiд лютого жалю?
Бо джерело гаряче i скелю зрива кам’яну.
Так, було твое серце з твердого, мiцного кришталю!




Епiлог


Чи сумно вас, чи радiсно читать,
оповiдання про велику драму?
То хочеться над вами заридать,
то заспiвать з раптового нестяму.
То був якийсь блискучий карнавал,
червона оргiя буяла на просторi,
здавалось, налетiв дев’ятий вал
i прокотився бурею по морi.
Дев’ятий грiзний вал! У глибинi
якiсь печери позiхали чорнi,
та високо здiймались гребенi i,
тремтячи огнем, здавались необорнi.
Плавким багаттям вал на гору наступав.
Гора стояла твердо, мiцно, стало,
холодна та нiма. Розбився вал,
утихла буря – бiльш валiв не стало.
Зоставсь на дрiбних хвилях марний шум
та дрiбнi камiнцi безсило торохтiли.
Нещаснi камiнцi! той побережний тлум
нi море, нi гора приймати не хотiли.
Дев’ятий вал… Чи то ж була вода,
що марне так розбилася об кручу?
То ж сiль землi, то ж сила молода
iшла на смерть, на згубу неминучу.