Читати онлайн «Вершники» Юрій Яновський

Вершники
Юрiй Яновський


За змiстом, життевим матерiалом й за художньою вагою роман Ю. Яновського «Вершники» – один iз кращих творiв радянськоi лiтератури про героiку Громадянськоi вiйни. Кривавою хвилею прокотилася вона по Украiнi. Заради примарних iдеалiв брат убивав брата, батько вбивав сина, а син пiдiймав руку на батька: смерть чаклувала на кожному кроцi. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останнi днi свiту… Але мiж тим «Вершники» – це справжня поема про боротьбу добра i зла на землi, про красу украiнського неба i степу, про людську витривалiсть i жадання свободи.





Юрiй Яновський

Вершники





Подвiйне коло


Лютували шаблi, i конi бiгали без вершникiв,[1 - Вершники – у Яновського символ нових шляхетних людей, сформованих за умов военних та революцiйних катастроф початку XX ст., витоки якого сягають у глибини архаiчного мислення (див.: Гуменна Д. Хто такий Кий? // Украiнський голос: Найстарший украiнський тижневику Канадi. – 1983. – 12 грудня. – С. 2, 4; Хоменко Г. Юрiй Яновський: танатологiчна версiя ранньоi творчостi. – X.: Харкiвський державний педагогiчний унiверситет iм. Г. С Сковороди, 1998. – С 41).] i Половцi не пiзнавали один одного, а з неба палило сонце, а гелгання бiйцiв нагадувало ярмарок, а пил уставав, як за чередою; ось i розбiглися всi по степу, i Оверко перемiг. Його чорний шлик вiявся по плечах. «Рубай, брати, бiлу кiсть!» Пил спадав. Дехто з Андрiйового загону втiк. Дехто простягав руки, i йому рубали руки, пiдiймав до неба вкрите пилом i потом обличчя, i йому рубали шаблею обличчя, падав до землi i iв землю, захлинаючись передсмертною тугою, i його рубали по чiм попало i топтали конем.

Загони зiтнулися на рiвному степу пiд Компанiiвкою. Небо округ здiймалося вгору блакитними вежами. Був серпень 1919 року. Загоном добровольчоi армii генерала Антона Денiкiна командував Половець Андрiй. Купу кiнного козацтва головного отамана Симона Петлюри[2 - Ідеться про Симона Васильовича Петлюру (10.05.1879, Полтава, Полтавська губернiя – 25.05.1926, Париж), полiтичного й вiйськового дiяча Украiни першоi чвертi XX ст., члена РУП, одного iз засновникiв i лiдерiв УСДРП, другого Голову Директорii УНР (13.02.1919-10.11.1920). Петлюра брав участь у боях проти Червоноi армii.