Читати онлайн «Вересневі вогні» Карлос Руїс Сафон

Вересневi вогнi
Карлос Руiс Сафон


Юна Ірена разом iз мамою та братом вимушена покинути рiдний Париж i перебратися до провiнцiйного мiстечка на узбережжi Нормандii. Їi мати працюватиме економкою в маетку видатного механiка та iнженера Лазаруса. Цей будинок повен надзвичайних загадкових механiзмiв: роботiв, що вiдчиняють дверi, годинникiв iз таемничими посмiшками, ляльок-танцiвниць, якi у своiй пластичностi не гiршi за живих людей. Та однiеi ночi до чарiвного маетку з похмурих закуткiв минулого вриваеться Тiнь. Ірен дiзнаеться, що прекрасна дружина винахiдника вже двадцять рокiв не покидае будинок. Двадцять рокiв тому тут сталося дещо незворотне. Та що саме? Ляльки Лазаруса бережуть страшну таемницю iхнього творця. І iхнi погляди вже не видаються такими привiтними…





Карлос Руис Сафон

Вересневi вогнi


























Жодну з частин цього видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва



Дизайнер обкладинки Іван Дубровський



© Carlos Ruiz Zafоn, 1995; DragonStudios LLC, 2007

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2021


* * *




Передмова автора


Шановнi друзi!

Часом читачi краще пам’ятають твiр, нiж його автора. Вони не випускають з пам’ятi героiв, сюжетнi лiнii, мову й образи, виявляючи поблажливiсть, що обеззброюе письменника, який починае забувати деякi епiзоди й подробицi книжок, котрi вiн написав так давно, що в це несила повiрити. Зi мною теж таке траплялося; iнодi я не мiг пригадати сюжетнi повороти трьох «юнацьких» романiв, що iх написав i опублiкував у дев’яностi роки: «Володар Туману», «Опiвнiчний палац» i, власне, «Вересневi вогнi» – книжки, яку ви тримаете в руках. Я завжди вважав, що цi три романи утворюють один цикл, адже мають чимало спiльного й певною мiрою нагадують книжки, якi я залюбки прочитав би у пiдлiтковому вiцi.

Я написав «Вересневi вогнi» у Лос-Анджелесi, мiж 1994–1995 роками, плануючи довести до пуття те, що менi не вдалося втiлити в романi «Володар Туману». Перечитуючи «Вересневi вогнi» зараз, я усвiдомлюю, що композицiя тут мае бiльше кiнематографiчних елементiв, анiж лiтературних.