Читати онлайн «Вбивство на Еммонс Авеню» Петро Немировський

Вбивство на Еммонс Авеню
Петро Немировський


Розповiдь про безумство, що охопило одного письменника, який перевтiлився у свого героя, повнiстю втративши вiдчуття реальностi. «По-блатному вiн опустив на очi козирок кепки, пiдняв комiр шкiряноi куртки i, вишкiрившись, пiшов знайомою дорогою. Пальцi у кишенi намацали рукiв’я ножа…»





Вбивство на Еммонс Авеню



Петро Немировський



Переводчик Ирина Гаркуша



© Петро Немировський, 2023

© Ирина Гаркуша, перевод, 2023



ISBN 978-5-0059-6664-3

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero


Петро Немировський




ВБИВСТВО НА ЕММОНС АВЕНЮ





Оповiдання







Переклад Ірина Гаркуша







1


Роздвоення вiдбувалось не вiдразу, а непомiтно, поступово – так непомiтно у березнi тане снiг або зсередини довго зогнивае стовбур багаторiчного дерева. Щоправда, перша пiдозра на божевiлля закралася перед вiд’iздом – в останнi днi, коли Якоб вештався колись рiдним мiстом, його заснiженими вулицями, i силуети перехожих у пальто та шубах здавались тiнями, що вiдчужено сновигають у царствi мертвих. Вiрнiше, тiнню був вiн, а все навколо – знайомi з дитинства киiвськi провулки, стовбури каштанiв, вигнутi лiхтарi, меморiальнi дошки, де з кашкетiв вождiв та письменникiв звисали вряд тонкi прозорi бурульки, наче гребiнцi з поламаними зубцями, навiть зорi над головою, – все раптом стало вивернутим навиворiт, опинилося по той бiк дзеркального свiту, де жили всi люди, всi окрiм Якоба. На нього чекав вiд’iзд.

Тодi вiн вперше вiдчув дивний стан, коли всi немовби проходили крiзь нього, дивились крiзь нього, розмовляли не з ним; наче в одну мить зговорились, домовились, що його бiльше не iснуе. А його душа наче вiдлетiла, точнiше, пiсля безкiнечних експериментiв уяви давно перелетiла океан i вже нетерпляче чекала на iншому березi того, хто називався Якобом, але ним вже не був. Тiльки авiаперелiт, що дався вiдносно легко, залишився в його пам’ятi останнiм реальним епiзодом.

Через роки, сидячи в крiслi, втупившись у вiконне скло, в якому вiдображалися: його власна рано полисiла голова, наче добряче страусине яйце, вiдкритi дверцята кухонноi шафки, де помiж склянок та тарiлок, немов бiржовi брокери, пробiгали таргани; плитка зi свистячим чайником, Якоб чiтко згадував кожну дрiбницю того перельоту.