Читати онлайн «Услід за вітром» Тетяна Мизнікова

Услiд за вiтром
Тетяна Мизнiкова


Первая любовь #1
Пiд час екскурсii до Клеванського замку четверо однокласникiв – Руслана, Анна, Євген i Роман – потрапляють у Нову Моландiю. В iншому вимiрi на друзiв чекають нелегкi випробовування, мета яких – врятувати мiсцевих жителiв-пiдлiткiв вiд загибелi. У ходi рятувальноi мiсii мiж Анною та Романом виникають романтичнi почуття, Руслана дiзнаеться про появу загадкового хлопця по iменi Ростислав, а Євгену вдаеться вiднайти втрачене кохання. Та найголовнiше те, що головнi героi засвоiли важливий урок: не варто боятися вiддавати, йти на ризик i любити. Адже без любовi й самопожертви життя втрачае будь-який сенс.





Тетяна Мизнiкова

Услiд за вiтром



«Нас обрали тому… що ми, люди, здатнi до спiвпереживання, ми маемо серця, а, отже, можемо i вмiемо любити, допомагати, розумiти нещастя ближнього…»


«Спасiння не заради наживи та слави, а заради iнших, бо так треба, бо твое серце – чутлива i нiжна струна, що бачить страждання ближнiх i будь-що намагаеться iм допомогти. Ось чим ти керувалася насправдi та всi ми…»







Роздiл І





Глава 1


Гул у класi зростае. Виховна година перетворюеться на балаган. Давно не чути, як лiтають мухи чи з дзенькотом падають шпильки на лаковану пiдлогу.

– Десятий «А», я довго чекатиму, поки ви нарештi втихомиритеся? Майте совiсть, шановнi. Чого ви такi буйнi сьогоднi? Ще, начебто, весни немае за вiкном…

Зауваження класного керiвника залишаеться поза увагою збуджених школярiв.

– Я хотiла порадувати гарними новинами, але, бачу, ви не заслуговуете…

– У нас будуть додатковi вихiднi?

– Ви вiдпустите сьогоднi з урокiв?

– Домашнього завдання не буде?

– Батькiвськi збори вiдмiняються?

– Ви не покажете моiм батьками останньоi двiйки?

Запитання сиплються, немов цукор iз дiрявого мiшка, i жодна сила не в змозi iм протистояти.

– Агов, не всi вiдразу! Я вас не чую… Ото, затятi гультяi. Вам аби все цiкаве пропускати…

– Ну, Марiе Василiвно, погодьтеся, сидiти на сьомому уроцi алгебри – потiха не надто цiкава, – фiлософствуе Назар на передостаннiй партi.

– Нiхто не пропонуе вам занять iз математики.

Марiя Василiвна зумисне витримуе паузу для iнтриги. Врештi збуджений десятий-А сяк-так вгамовуеться. До вчительки повертаються десятки рiзнокольорових очей-вогникiв.