Читати онлайн «Трибунал апостолів» Василь Добрянський

Трибунал апостолiв
Василь Добрянський


Капiтана полiцii у вiдставцi Клима Жеграя розшукуе керiвник розвiдки гетьмана Скоропадського, щоб передати доручення. Жеграй повинен знайти вбивцю паламаря Гната Березовця, викрити злочинцiв, якi шукають коштовностi в будинку графинi Марii Браницькоi, i з’ясувати, хто ховаеться за таемничою терористичною органiзацiею «Трибунал апостолiв». У Бiлу Церкву слiдчий прибувае пiд прикриттям – як страховий агент. Тут його запрошують на закрите засiдання чоловiчого клубу «Історiя i чин». І пропонують викрасти коштовну брошку з маетку Браницьких – «Пурпурову троянду Нiлу», виготовлену колись спецiально для Наполеона. Отже, наживка спрацювала. Звiсно, крадiжка не входила у плани Жеграя, однак представники клубу вмiють переконувати…

У форматi PDF A4 збережений видавничий макет книги. (В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.)





Василь Добрянський

Трибунал апостолiв



© Добрянський В. В., 2021

© Depositphotos.com / EugenePartyzan, zambezi, fxquadro, Nomadsoul1, prometeus, DedMityay, feedough, обкладинка, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2021




1


Анохiн прийшов надвечiр. Коля побачив його в розчахнутiй брамi депо – скакав по рейках, заклавши руки в кишенi штанiв. Нiби хлопчисько, який вчився балансувати на дротi. Сiра косоворотка на шиi розстебнута. Червневе сонце розiгрiло лискучi нитки колiй, i вiд них пашiло жаром та густим духом згорiлого вугiлля. Перед Анохiним проплив на хитливiй повiтрянiй подушцi, чмихаючи, потяг iз кiлькома вагонами. Здалося, що вiн роздушив Давида маревною хвилею. Але гiсть знову випiрнув у червонуватому сонцi й привiтно помахав рукою.

– Власенку! Викоти колiсну пару з-пiд нiг! – гримнув на Колю майстер Адам Дiденко, визирнувши з «овечки» – паровоза, який тягав бронепоiзд бiля Нiжина й постраждав вiд снарядiв червоних селян.

На чорному боку локомотива хтось написав нерiвними бiлими лiтерами: «Бiжу, бiжу, всiх перебiжу». І намалював чортика з рiжками. Зате з другого боку напис росiйською патетично звiщав: «Смерть врагам народа!»

Коля неохоче поглянув на колiсну пару, що стояла посерединi депо, потiм на Анохiна, який зiгнувся зав’язувати шнурки на кирзових черевиках.