Читати онлайн «Тріумфальна арка» Еріх Марія Ремарк

Трiумфальна арка
Эрих Мария Ремарк


Часи, коли народитися, не обирають. Життя героiв Ремарка, як i його самого, припало на лихолiття. Вiйна, що ламае долi, втрата iлюзiй, емiграцiя, хиткiсть та безнадiя… Але, незважаючи на будь-якi випробування, люди не втрачають анi мужностi, анi внутрiшньоi сили та залишаються спроможними на самопожертву, справжню дружбу та велике кохання…

Зима 1939-го. Лiкар Равiк, бiженець iз нацистськоi Нiмеччини, знаходить притулок у Парижi. Його порожне й похмуре життя змiнюе зустрiч iз Джоан… Вiн може захистити себе вiд полiцii, але неспроможний сховатися вiд великого кохання! У цих несподiваних почуттiв нема майбутнього, але чи важливо це тепер, коли свiт на порозi вiйни?





Ерих Марiя Ремарк

Трiумфальна арка





І


Жiнка наближалася до Равiка навскоси через мiст. Вона йшла швидко, але так, нiби в неi заплiталися ноги. Равiк помiтив ii аж тодi, як вона опинилася майже бiля нього. Вiн побачив блiде, вилицювате обличчя й широко посадженi очi. Обличчя було застигле й скидалося на маску. Здавалося, наче в ньому до краплi вичахло життя, а в осклiлих очах при свiтлi лiхтаря вiдбивалась така порожнеча, що Равiк насторожився.

Жiнка пройшла так близько, що мало не зачепила його. Вiн простяг руку i схопив ii за плече. Вона похитнулася i була б упала, якби вiн ii не тримав.

Равiк не вiдпускав ii.

– Ви куди? – за хвилю спитав вiн. Жiнка безтямно дивилася на нього.

– Пустiть мене, – прошепотiла вона.

Равiк нiчого не сказав. Вiн i далi мiцно тримав ii за плече.

– Пустiть мене! Що це таке? – Жiнка майже не ворушила губами.

Равiковi здавалося, що вона не бачить його. Жiнка дивилася крiзь нього в порожню нiч. Просто ii затримало щось, i вона казала:

– Пустiть мене!

Равiк вiдразу помiтив, що вона не повiя. І не п’яна. Вiн ледь попустив пальцi, i жiнка могла б вирватись, якби хотiла, але вона, мабуть, i не помiтила цього. Равiк трохи почекав.

– Ну справдi, куди ви? Так пiзно самi, в Парижi! – ще раз спокiйно спитав вiн i вiдпустив ii плече.

Жiнка мовчала, проте не рушила з мiсця. Здавалося, що, зупинившись, вона вже не мала сили йти далi.

Равiк прихилився до поруччя мосту. Вiн вiдчув пiд руками вологий дiрчастий камiнь.