Читати онлайн «Тріумф ніжності» Джудіт Макнот

Трiумф нiжностi
Джудiт Макнот


Кетi Коннеллi, намагаючись забути минуле, з головою занурилась у кар’еру, стала сильною, незалежною i навчилася тримати чоловiкiв на вiдстанi. Однак пiсля зустрiчi з Райаном все змiнилося. Кетi не змогла встояти перед звабливим i пристрасним незнайомцем, який подарував iй справжне кохання. Тiльки в його нiжних обiймах, здаеться, дiвчина може жити на повну. Але Кетi боiться вiдкрити серце Райану – сильному, смiливому, впертому чоловiковi, майбутне з яким може виявитися геть не безхмарним…





Джудiт Макнот

Трiумф нiжностi



З любов’ю i вдячнiстю присвячую Джанет Тейт, яка радiла моiм трiумфам, оплакувала моi невдачi i наповнювала мое життя своею дружбою. А також Роджеру Тейту, який нiколи не шкодував про час, витрачений на цю пiдтримку.







Роздiл 1


Високий темноволосий чоловiк замислено стояв бiля вiкна розкiшного пентхауса, дивлячись на панораму мерехтливих вогнiв, якi розкинулися на нiчному горизонтi Сент-Луiса. У рiзких рухах Рамона Гальверри було помiтно досаду i втому, коли вiн рвонув краватку, послаблюючи вузол, пiдняв склянку вiскi й зробив ковток.

Раптом у тьмяно освiтлену вiтальню широким кроком увiйшов блондин:

– Ну що, Рамоне, що вони вирiшили? – нетерпляче запитав вiн.

– Те, що й завжди вирiшують банкiри, – вiдрiзав Рамон, усе ще дивлячись у вiкно. – Вирiшили, що краще стояти на своему.

– От негiдники! – вибухнув Роджер. У гнiвному розчаруваннi вiн провiв рукою по свiтлому волоссю, потiм рiзко розвернувся i попрямував у бiк кришталевих графинiв у барi. – Їм здаеться, доки старий дiдько був з тобою, грошi сипалися самi! – промовив вiн зi злiстю, наливаючи у келих бурбон.

– Що ж, вони не змiнюються, – понуро промовив Рамон. – Якби грошi все ще лилися рiкою, вони були б зi мною.

Роджер клацнув вимикачем на лампi, тодi кинув сердитий погляд на розкiшнi меблi в стилi Людовiка XIV – нiби лише iхня присутнiсть у просторiй вiтальнi його ображала, а тодi промовив:

– Я був упевнений, на всi сто вiдсоткiв упевнений, що, якби ти розповiв про те, у якому психiчному станi був твiй батько перед смертю, банкiри тебе пiдтримали б. Як вони взагалi можуть звинувачувати тебе у його помилках i незнаннi?

Вiдвернувшись вiд вiкна, Рамон притулився плечем до рами.