Читати онлайн «Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років» Роман Іваничук

Тополина заметiль: зiбрання новел та оповiдань 1954–1975 рокiв
Роман Іванович Іваничук


Роман Іваничук. Зiбрання творiв (Фолiо) #1
Роман Іваничук (1929–2016) – вiдомий украiнський письменник, лауреат премii iм. А. Головка, Нацiональноi премii Украiни iм. Т. Шевченка та iн. У його творчому доробку близько п’ятнадцяти iсторичних творiв, якими письменник намагався заповнити бiлi плями в нашiй iсторii.

«Тополина заметiль» – найповнiше видання малоi прози (оповiдання, новели, етюди, образки, ескiзи, легенди) Романа Іваничука за 1954 – 1975-тi роки, у яких вiн постае справжнiм майстром новели. До книжки включено твори зi збiрок «Прут несе кригу» (1958), «Не рубайте ясенiв» (1961), «Тополина заметiль» (1965), «Дiм на горi» (1969), «Сивi ночi» (1975). Твори подано у хронологiчнiй послiдовностi, а тi, що не ввiйшли до окремих видань, друкуються у «Додатку». Збiрка малоi прози Р. Іваничука мiстить докладнi примiтки.





Роман Іванович Іваничук

Тополина заметiль

Зiбрання новел та оповiдань 1954–1975 рокiв





Кроки до себе, або Вiд тополиноi заметiлi до сивих ночей


Постать Романа Іваничука асоцiюеться в уявi читачiв передусiм з його iсторичними романами, що стали помiтним явищем украiнськоi лiтератури другоi половини ХХ – початку ХХІ столiття. Автор поставив перед собою завдання подати цю iсторiю вiд давнини до сучасностi крiзь сферу нацiонального самоусвiдомлення i духовного самоствердження. Починаючи вiд «Мальв» (1968) до «Вогненних стовпiв» (2003) вiн таку iнтелектуальну iсторiю витворив, охопивши важливi етапи минулого Украiни вiд Галицько-Волинськоi держави до Визвольних змагань украiнського народу i руху УПА.

Але сталося так, що в очах читачiв iсторична романiстика письменника дещо заслонила iншi жанри, у яких письменник iнтенсивно працював, зокрема його новелiстику та повiстi.

Коли окреслювати творчу особистiсть Романа Іваничука у всiй повнотi його творчого самовияву, варто виходити передусiм вiд особи автора, тобто вiд притаманного його талантовi лiричного начала, яке виявляе себе у способi мислення його персонажiв, «прозирае» крiзь оболонку iсторичних постатей, а також у незримiй субстанцii художнього тексту – настроях, натяках, пiдтекстах.