Читати онлайн «Та, що породжує вогонь» Стівен Кінг

Та, що породжуе вогонь
Стiвен Edwin Кiнг


Це почалося, коли юнi Ендi та Вiкi, шукаючи пiдзаробiток, взяли участь у тестуваннi таемничого препарату. Пiсля експерименту вони вiдкрили в собi екстрасенсорнi надздiбностi. Згодом у пари народилася дiвчинка Чарлi. У дворiчному вiцi вона спопелила iграшкового ведмедика самим лише поглядом. Донька отримала вiд батькiв новий, особливий дар – пiрокiнез. Тепер Чарлi загрожуе небезпека. Вона – дамоклiв меч, i не лише для оточення, а й для власноi родини. Урядова органiзацiя, що колись провела зловiсний експеримент за участю батькiв Чарлi, хоче заволодiти дитиною з такими суперздiбностями…





Стiвен Кiнг

Та, що породжуе вогонь


У пам’ять Ширлi Джексон, яка нiколи не мала потреби пiдвищувати голос.



«Привиди Дому на пагорбi»

«Лотерея»

«Ми завжди жили в замку»

«Сонячний годинник»


Така насолода була – палити.

    Рей Бредберi. 451° за Фаренгейтом


© Stephen King, 1980

© Depositphotos.com / dontcut, обкладинка, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2021











Нью-Йорк / Олбанi



1

– Тату, я втомилась, – бентежно мовила маленька дiвчинка в червоних штанцях i зеленiй блузцi. – Можна нам перепочити?

– Не зараз, люба.

Вiн був великим, широкоплечим чоловiком у ношеному, потрiпаному вельветовому пiджаку i простих коричневих слаксах iз саржевоi тканини. Вони з дiвчинкою трималися за руки i простували Третьою авеню Нью-Йорка. Ішли швидко, майже бiгли. Чоловiк кинув через плече погляд – зелена автiвка нiкуди не дiлась, вона неспiшно сунула попiд тротуаром.

– Будь ласка, тату. Будь ласочка.

Вiн глянув на дiвчинку i помiтив, яке блiде в неi обличчя. Якi темнi кола пiд очима. Вiн пiдхопив ii, посадив собi на згин лiктя, хоч i не знав, чи довго зможе так iти. Чоловiк теж був втомлений, а Чарлi – вже не легенька.

О пiв на шосту вечора Третя авеню стояла заторована. Наразi вони перетинали 60-тi вулицi, що у Верхньому Іст-Сайдi, i цi поперечнi дороги були темнiшi, не такi люднi… Та саме цього i боявся чоловiк.

Вони наскочили на панi, яка штовхала перед собою ходунок iз покупками.

– Ди’ться, куда йдете, ну! – сказала вона i зникла, поглинута спiшним натовпом.