Читати онлайн «Сила пристрасті» Елен Тен

Сила пристрастi
Елен Тен


Тася кохае Ігоря вiд часiв дитинства i ладна на все, щоб бути разом з ним. Яким же ударом для неi стало його весiлля з дiвчиною Вiтою! Богдан, що був фотографом на святкуваннi, прагне заспокоiти ii роз’ятрену душу. Але дiвчина i далi живе думками про Ігоря. Коли його спiткали неприемностi в бiзнесi, Тася вирiшила застосувати свiй магiчний дар, успадкований вiд бабцi-чарiвницi. Та не розрахувала свою силу: кривдник Ігоря загинув у ДТП. І чари обернулися проти дiвчини… Якою буде розплата?





Елен Тен

Сила пристрастi



Потяг сповiльнював ходу. Вiн вже не гудiв, не тремтiв, а, здавалося, плив у рожевому свiтанковому туманi, з якого все чiткiше проступали обриси величного мiста. Нахилившись, я притулила обличчя до холодноi шибки, вiддаючись на ласку протягу. Остання спроба захворiти. Щоб залишитися вдома…

Молоденька говiрка провiдниця повернула нашi квитки. Мама почала квапити тата, той – Олега. Подiставали з-пiд сидiнь i перерахували сумки, струшуючи з них пил, порозбирали верхнiй одяг.

В загальнiй метушнi згадали i про мене.

– Тасю, ми пiд’iжджаемо!

Слова матерi ледь пробилися крiзь сонний морок. Я випросталася, натягла шкiрянку, провела рукою по волоссю, iмiтуючи гребiнець.

– Я готова, – вiдповiла словами, надзвичайно далекими вiд дiйсностi.

Далi – слизькi сходи, запах мокрого асфальту, люди з валiзками. Ти мусиш лавiрувати серед натовпу, намагаючись не вiдставати вiд швидкоi мами, перенавантаженого речами батька («Така подiя! Як же без подарункiв?») i водночас стежити за братом, який любить губитися в незнайомих мiсцях. Зазвичай зумисне. Щоб потiм зi сховку спостерiгати, як його шукатимуть. Сьогоднi я так мрiю помiнятися з ним мiсцями.

Яскраве свiтло лiхтарiв заслiплюе очi, що заважае оминати калюжi; звуки гучномовця, який оголошуе прибуття чергового потягу, в’iдаються в мозок. Ранiше я мрiяла, щоб усi дороги вели до Львова – цiеi дивовижноi казки, яка раптом матерiалiзувалася на невеличкому клаптi захiдноукраiнськоi землi. А сьогоднi мiсто здаеться непривiтним. Воно проти мене. Або я проти нього…



Уперше я приiхала до мiста Лева на задньому сидiннi в татковiй автiвцi, разом iз коробками. Будучи семирiчною дiвчинкою-билинкою, я страшенно пишалася тим, що обдурила серйозних дорослих.