Читати онлайн «Світло між двох океанів» М. Л. Стедман

Свiтло мiж двох океанiв
М. Л. Стедман


Том та Ізабель ладнi все вiддати, щоб стати батьками. Одного дня Бог почув iхнi молитви – до берега пристав човен iз немовлям. Так у пари з’явилася крихiтка Люсi… Ханна не хоче жити – пiд час шторму зникли ii чоловiк i маленька дочка. І тiльки за кiлька рокiв вона дiзнаеться, що Люсi – то ii люба Грейс! Як вони посмiли ii забрати?! Мiж родинами спалахуе ворожнеча, вiд якоi страждае безневинна дiвчинка. Чи зможе любов до дитини здолати ненависть?





М. Л. Стедман

Свiтло мiж двох океанiв



У пам’ять про моiх батькiв







Частина перша




27 квiтня 1926 року

У день, коли сталося диво, Ізабель стояла навколiшки на краю обриву, схилившись бiля невеличкого свiжого хреста, зробленого зi шматка деревини, що прибилася до берега. Самотня пухнаста хмаринка повзла квiтневим небом, яке простяглося над островом, вiдбиваючись у дзеркалi океану. Жiнка плеснула ще трохи води на щойно посаджений кущик розмарину й притоптала грунт навколо нього.

– …І не введи нас у спокусу, але визволи нас вiд лукавого, – прошепотiла Ізабель.

На мить iй здалося, нiби вона почула крик немовляти, однак жiнка списала все на гру уяви. Їi увагу привернуло стадо китiв, що пливли до узбережжя, щоб народити дитинчат у теплих водах. Їхнi хвостовi плавцi час вiд часу з’являлися на поверхнi, наче голки, що вишивали гобелен. Раптом ранковий вiтерець знову донiс дитячий крик, цього разу голоснiший. Не може бути!

Із того боку острова аж до Африки тягнувся неосяжний океанський простiр. Тут Індiйський океан переходив у величний Пiвденний [1 - [i] (#_ednref1) Пiвденний океан – умовна назва вод трьох океанiв (Тихого, Атлантичного та Індiйського), що оточують Антарктиду. (Тут i далi прим. пер., якщо не вказано iнше.)], i разом вони простягалися безкраiм килимом, на якому й стояв скелястий острiвець. У такi днi, як сьогоднiшнiй, вода нагадувала твердиню, складалося враження, що по цiй блакитi можна пiшки дiйти аж до Мадагаскару.

Інший бiк острова вередливо озирався на материкову Австралiю, вiд якоi його вiддiляли майже сто миль. Острiв не належав материку, але i не був зовсiм вiльним вiд нього.