Читати онлайн «Стріла часу, або Природа злочину» Мартін Еміс

Стрiла часу, або Природа злочину
Мартин Эмис


Уявiть, що життя починаеться… зi смертi. Молодiсть настае пiсля старостi. Прощання передуе зустрiчi. Абсурд? Нi, iсторiя лiкаря Тода Френдлi, що розгортаеться у зворотному напрямку: вiд смертi на лiкарняному лiжку десь у США до нацистських концтаборiв у Європi, невблаганно наближаючись до наймасштабнiшого злочину Другоi свiтовоi – Голокосту. От-от попiл перетвориться на людей i найжахливiший кошмар лiкаря Френдлi стане реальнiстю. Чоловiк у чорних чоботах i бiлому халатi… Мiльйони невинних жертв… Моторошне передчуття майбутнього й усвiдомлення того, що нiчого не можна змiнити… Обережно! Ненормативна лексика!





Мартiн Емiс

Стрiла часу, або Природа злочину


Присвячуеться Саллi



© Martin Amis, 1991

© Depositphotos.com / OSORIOartist, tommasolizzul, Alexey_M, обкладинка, 2020

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2020

© Книжковий клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2020









Частина перша





1

Як дбаете, так i маете


Я подався вперед – прокинувся з непробудного сну – i побачив довкола лiкарiв… американських лiкарiв: я вiдчував iхнiй ледь стримуваний натиск, волохатi тiла i бридкий доторк страшних рук – сильних, чистих i ароматних рук лiкарiв. Мене спаралiзувало, але з’ясувалося, що очима я рухати можу. Принаймнi очi рухалися. Лiкарi, схоже, користувалися моею безпораднiстю. Я вiдчував, що вони обговорюють мiй стан, але бiльше теревенять про всячину, аби згаяти час, – про своi хобi тощо. І спливла думка, спонтанна й напрочуд чiтка, цiлком сформована та усталена: як же я ненавиджу лiкарiв! Будь-яких лiкарiв. Усiх лiкарiв. Пригадуете еврейський анекдот про те, як розпачлива лiтня жiнка бiжить берегом моря: «Допоможiть! Мiй син – лiкар – тоне»? Здаеться, смiшно. Смiшна, гадаю, ii гордiсть – вона сильнiша за любов. Але з якого дива пишаються самi дiти-лiкарi (може, до речi, цього варто соромитися, ба навiть жахатися): порання з бацилами i трихiнелами, травмами i змертвiнням, iхнiй огидний лексикон i огиднi аксесуари (закривавлений гумовий фартух, що висить на кiлочку)? Лiкарi – воротарi життя. Чому хтось мав би хотiти стати таким?

Певна рiч, лiкарi довкола мого лiжка у вiдпочинковiй одежi темнiли засмагою самовпевненостi та чуттям одностайностi, яке виникае завдяки згуртованостi.