Читати онлайн «Старі гультяї» Іван Нечуй-Левицький

Старi гультяi
Іван Семенович Нечуй-Левицький




Іван Семенович Нечуй-Левицький

Старi гультяi





І


Якi пишнi левади та огороди в селi Трушках, в Василькiвщинi, з початку лiта! І по долинi над довгим ставом, i по обидва береги рiчки Раставицi, скрiзь розляглись левади та огороди, неначе зелене море. Раставиця звиваеться та шумить мiж зеленими вербами, неначе тече довгим звивчастим коридором, то розливае воду по широких, плисковатих мiлинах, то знов збирае докупи розлиту воду i знов ховаеться мiж двома зеленими вербовими стiнами, високими, дрiбчастими та пухкими, неначе обсипаними зеленим пiр’ям.

Сукупнi левади та городи, неперегородженi тинами, ледве-ледве пiднiмаються вгору й зеленiють попiд садками, попiд клунями та хатами. Яка пишна та буйна зелень схопилась на тих городах! Там темнiють довгi смуги картоплi, зверху обсипанi бiлим цвiтом, неначе потрушенi снiжинками; там лиснять червоно-зеленi буряки, а рядом зеленiють смуги попелястого дрiбчастого маку. Нанизу, попiд вербами мрiють темно-зеленi смуги кучерявих конопель, а подекуди на левадах сизiють жита. І на це зелене, бадиллясте, соковите та лиснiюче море неначе зверху впав дощ з жовтих соняшникiв. А подекуди лиснять червонi та бiлi грядки макiвок, пронизаних сонцем, неначе тi макiвки повироблюванi з прозорого скла.

Сонце грае промiнням. Марево дрижить над огородами, над вербами. Соняшники сяють, наче пучки сонячного промiння, густо розкиданi по зеленому морi. І над тим зеленим морем сине-сине чисте небо, неначе напнутий намет з тонкого синього шовку. В травi, в коноплях, на левадах трiщать коники. Пташки та соловейки в вербах аж лящать, неначе дружки на весiллi. Бджоли гудуть в пасiках, на соняшниках, на квiтках. Усе неначе млiе од щастя, од збиткiв життя, справляе якесь велике свято невгамованими пiснями, щебетом, свистам та криками кохання, веселостi.

Нижче од ставка за широким спустом на греблi рiчка розiйшлася на двi течii. Мiж двома течiями розлiгся довгий плисковатий острiв. Його звуть на селi Осередком. Кругом Осередку скрiзь густi верби, неначе його хто оповив зеленим густим вiнком. Через Осередок йде одним одна вулиця. Серед самого Осередку, над рiчкою в береговинi була давня держава дiда Дороша Грицая. За хатою розстеляеться чималий город, а далi над берегом зеленiе левада.