Читати онлайн «Справи земні» Зоряна Зінь

Справи земнi
Зоряна Зiнь


Збiрка «Справи земнi» про буденне життя, про речi, що оточують нас. Часом ми не завважуемо того як живемо. Життя минае, стираються подii, котрi творять саме життя i свое, i чуже. Важко усвiдомити те, що навколо нас, це ми самi. У кожного свiй бiль, своя Голгофа. Чи ти ще зовсiм юна особа («Сонячнi зайчики», «»Тiнi ночi», «Бiлий метелик») й свiт тебе не розумiе, чи ти не розумiеш того свiту, який навколо тебе. Життя прекрасне, скiльки б не було тобi рокiв варто йти до своеi мети («Справи земнi», «Королева», «Фейс контроль», «Вiдьма», «Дарусинi дзвiночки»). Коли втрачаеш вiру у себе, у навколишнiй свiт, коли бiль душi стае нестерпним варто пам’ятати, що людина мае велику мiсiю у цьому шаленому свiтi, котру необхiдно виконати, якщо не ти, то хто («Чубарики», «Покручi», «Чужа кiстка»)? Нiколи не забувати свого корiння, iсторii свого народу, бо той народ – це ми i це наша iсторiя (« «Солодка картопля», «Сам на сам iз свiтом», «Копали картоплю», „Карлики починають i …”). У гонитвi за щастям втрачаемо його («Пташечка»). Збiрка про жiночу долю, про вмiння знайти свою власну стежку у життi, про те, як не втратити себе самого й зберегти у собi людянiсть.





Зоряна Зiнь

СПРАВИ ЗЕМНІ





СОНЯЧНІ ЗАЙЧИКИ


Маленькою дiвчинкою любила ловити сонячнi зайчики. Вони часто вiдбивалися вiд вiкон протилежного корпусу iнтернату на стелi iх спальнi. Ловити зайчикiв виходило пiд час пiсля обiднього сну. Звичайно, що вона, маленька дiвчинка не намагалася дертися по стiнах тодi, коли всiм потрiбно було спати. Та й за непослух ii б обов’язково могли покарати – посадити на весь день до темноi комiрки, що знаходилася у пiдвалi. А вона так боiться павукiв. Дiвчата ще й розказували, що там водилися щурi. А щурiв вона не просто боялася, вони довгий час переслiдували ii у снах. Довго…

Пам’ятае, як ii маленькою мама зачинила у сараi на кiлька днiв, бо гуляла iз своiми друзями. Кинула iй кусень черствоi булки й залишки «Кока-коли» i замкнула.

– Тiльки писни – приб’ю! – такими були ii слова.

Вдень Оксанка чатувала на тварюк i полохала iх якоюсь палицею. Та так довго вона не могла не спати. Їй тодi було лише чотири рочки. Мама гостила своiх знайомих кiлька днiв.