Читати онлайн «Спогади про Шерлока Голмса» Артур Конан Дойл

Спогади про Шерлока Голмса
Артур Конан Ігнатiус Дойл


Зарубiжнi авторськi зiбрання
Ця збiрка мiстить 11 оповiдань про неперевершеного сищика Шерлока Голмса. Як i ранiше, володар гострого розуму i незвичайноi спостережливостi блискуче вирiшуе складнi головоломки, розкриваючи вбивство за краечком записки («Пригода з рейгетськими сквайрами»), розплутуючи справу, в якiй на карту поставлено дипломатичнi iнтереси краiни («Морська угода»), розслiдуючи загадки, пов'язанi з розплатою за грiхи минулого («Пригода з горбанем», «Постiйний пацiент»). Але сутичка Голмса з професором Морiартi на Рейхенбахському водоспадi («Остаточне вирiшення проблеми») стае для нього фатальною.





Артур Конан Дойл

Спогади про Шерлока Голмса



Серiя «Зарубiжнi авторськi зiбрання» заснована у 2015 роцi



Переклад з англiйськоi Євгена Тарнавського

Художник-оформлювач О. А. Гугалова-Мешкова



© Є. В. Тарнавський, переклад украiнською, 2018

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2021

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2015




Звiздочолий


– Боюся, Ватсоне, що менi доведеться поiхати, – сказав якось за снiданком Голмс.

– Поiхати? Куди саме?

– У Дартмур, у Кiнгс-Пайленд.

Я не здивувався. Мене значно бiльше дивувало, що Голмс досi не бере участi в розслiдуваннi цiеi незвичайноi справи, про яку гомонiла вся Англiя. Увесь учорашнiй день мiй приятель тинявся з кутка в куток кiмнатою, насупивши брови та низько опустивши голову, раз у раз набивав люльку наймiцнiшим чорним тютюном, залишаючись цiлком глухим до всiх моiх запитань i застережень. Свiжi номери газет, що надсилае наш поштовий агент, Голмс переглядав неуважно та закидав у куток. І все ж, незважаючи на його мовчанку, я знав, що його займае. Зараз у центрi уваги публiки було лише одне, що могло б дати достатньо поживи його аналiтичному розуму – таемниче зникнення фаворита, який мав брати участь у перегонах на кубок Вессекса, й убивство його тренера. І коли Голмс раптом оголосив менi про свiй намiр поiхати в Кiнгс-Пайленд, тобто туди, де власне й сталася трагедiя, я анiтрохи не здивувався, бо чекав цього.

– Я був би щасливий поiхати з вами, якщо, звiсно, не буду тягарем, – сказав я.

– Мiй любий Ватсон, ви менi прислужитеся, якщо поiдете.