Читати онлайн «Соціальний інтелект. Нова наука про людські відносини» Деніел Гоулман

Соцiальний iнтелект. Нова наука про людськi вiдносини
Денiел Гоулман


Наявнiсть соцiального iнтелекту дае змогу розумiти людей, взаемодiяти з ними, дiяти мудро, прогнозувати власну поведiнку та поведiнку iнших людей. Вичерпну вiдповiдь на цi та iншi питання дае науково обгрунтована книжка Денiела Гоулмана, одного з найвидатнiших експертiв з поведiнки мозку останнiх десятилiть.





Дэниел Гоулман

Соцiальний iнтелект. Нова наука про людськi вiдносини























Жодну з частин цього видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва



Переклад з англiйськоi Ярослава Лебеденка

Дизайнер обкладинки Анастасiя Попова



Як ефективнiше допомогти нашим дiтям вирости щасливими? Як сповнити шлюб снагою? Чи може вчитель або керiвник розвинути здiбностi учнiв або працiвникiв? Що робить психопата небезпечно манiпулятивним? Як можуть групи, роздiленi ненавистю, спiвiснувати в мирi? Що справдi важливо в життi? Вичерпну вiдповiдь на цi запитання дае науково обгрунтована книжка Денiела Гоулмана, одного iз найвидатнiших експертiв з поведiнки мозку останнiх десятилiть.



© Daniel Goleman, 2006

© Depositphotos.com / chachar, обкладинка, 2020

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2020

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2020


* * *


Присвячую онукам







Частина I. запрограмованi на зв’язок





Пролог. Уявлення про нову науку


На початку другого американського вторгнення в Ірак група солдатiв прийшла до мiсцевоi мечетi, щоб поспiлкуватися з iмамом. Вояки хотiли попросити допомоги, щоб розподiлити гуманiтарну допомогу. Але бiля мечетi зiбралися люди, якi боялися, що солдати заарештують iхнього духовного лiдера чи зруйнують святиню.

Сотнi побожних мусульман галасливо оточили важко озброений загiн, розмахуючи руками та вiдтiсняючи вiйськових. Командир, пiдполковник Крiстофер Г’юз, думав недовго.

У мегафон вiн скомандував солдатам: «На колiно».

І наказав опустити зброю.

А потiм пролунав наказ: «Усмiхнутися».

Ураз настрiй натовпу змiнився. Кiлька людей ще кричали, але бiльшiсть заусмiхалась у вiдповiдь. Дехто навiть плескав солдатiв по спинах, коли Г’юз наказав повiльно вiдступити – все ще з усмiшками на обличчях1.