Читати онлайн «Сон літньої ночі» Вільям Шекспір

Сон літньої ночі
Вільям Шекспір

Переклав Юрій Лісняк
ДІЙОВІ ОСОБИ
Тезей, князь Афінський.*
Іпполіта, цариця амазонок,* заручена з Тезеєм.
Егей, батько Гермії.
Гермія, дочка Егея, закохана в Лізандра.
Лізандр,
Деметрій, закохані в Гермію.
Гелена, закохана в Деметрія.
Філострат, розпорядник розваг при дворі Тезея.
Пітер Клинець, тесля (Пролог в інтермедії).
Нік Навій, ткач (Пірам в інтермедії).
Френсіс Дудка, міхоправ (Тізба в інтермедії).
Том Носик, лудильник (Мур в інтермедії).
Робін Замірок, кравець (Місяць в інтермедії).
Гембель, столяр (Лев в інтермедії).
Оберон,* король фей і ельфів.
Тітанія,* королева фей і ельфів.
Пак, або Робін Паливода,*
Горошок,
Павутинка,
Метелик,
Гірчичка, ельфи.
Почет Тезея й Іпполіти.
Інші феї та ельфи — слуги Оберона й Тітанії.
Місце дії— Афіни й недалекий ліс.
ДІЯ ПЕРША
Сцена 1
Входять Тезей, Іпполіта, Філострат і почет.
Тезей
Година шлюбу, красна Іпполіто,
Вже недалеко. Ще чотири дні,
Й новий настане місяць. Та старий
Минає так повільно! Він стоїть
Моїм палким жаданням на заваді,
Мов мачуха або стара вдова,
Що проїдає спадок юнака.
Іпполіта
Чотири дні у ночі швидко кануть,
Чотири ночі проминуть у снах,
Тоді півмісяць, ніби срібний лук,
Нап'ятий знов у небесах, осяє
Весілля наше.
Тезей
Філострате, йди —
Збуди афінську молодь до розваг,
Розбуркай жвавий і веселий дух,
На похорони смуток прожени:
Навіщо нам на святі гість блідий!
Філострат виходить.
Мечем тебе здобув я, Іпполіто,
І кривдою здобув твою любов,
Та шлюб я справлю на інакший лад:
З пишнотою, з тріумфом, із гульнею!
Входять Егей, Гермія, його дочка, Лізандр і Деметрій.
Егей
Щасливий будь, преславний князю наш!
Тезей
Спасибі. Ти чогось хотів, Егею?
Егей
Поскаржитись до тебе я прийшов
На Гермію, оцю свою дочку.
Ось підійди, Деметрію. Владарю,
Це той, кого обрав я їй на мужа.
І ти, Лізандре, підійди. О князю,
А цей моє дитя приворожив.
Ти, ти, Лізандре, вірші їй складав,
Обмінювався знаками любові,
При місяці співав їй під вікном
Облудним голосом пісень облудних,
Підступно закрадався в душу їй,
Обручки плів із кучерів своїх,
Усякі витребеньки дарував:
Сережки, персні, солодощі, квіти —
Усе, що юнь невинну спокушає.
Ти хитрощами серце їй обплів
І обернув дочірній щирий послух
В затятий норов.