Читати онлайн «Сірі бджоли» Андрій Курков

Сiрi бджоли
Андрiй Юрiйович Курков


…У селi Мала Староградiвка, яке знаходиться в так званiй сiрiй зонi, залишилися жити лише двое – пенсiонер сорока дев’яти рокiв Сергiй Сергiйович i його колишнiй однокласник Пашка. І вони, маючи абсолютно протилежнi погляди на життя, змушенi миритися, хоча до одного заходять в гостi украiнськi вiйськовi, а до iншого – сепаратисти. Головна турбота Сергiйовича – як i куди з настанням весни вiдвезти подалi вiд вiйни своiх бджiл – всi шiсть вуликiв. Вiдвезти туди, де не стрiляють, щоб згодом у меду не було присмаку вiйни. Зiбравшись у дорогу, бджоляр i сам поки не уявляе, якi випробування чекають на нього i на його бджiл. Пiсля не зовсiм вдалоi зупинки бiля Запорiжжя вiн вирiшуе iхати з бджолами до Криму, до татарина, з якимпознайомився понад двадцять рокiв тому на з’iздi бджолярiв. Вiн навiть уявити собi не може, що лiто, проведене в Криму, навчить його не довiряти не тiльки людям, а й власним бджолам.





Андрiй Курков

Сiрi бджоли



Автор висловлюе щиру подяку за допомогу пiд час роботи над романом:

Кястутiсу Тубiсу (Литва) за уроки бджiльництва,

Айдеру Муждабаеву, Гульнарi Бекiровiй та Ільмi Умерову за консультацii з питань мови, традицiй та iсторii кримських татар.







1


Холод пiдняв Сергiйовича бiля третьоi ночi. Змайстрована власноруч за малюнком у журналi «Улюблена дача» буржуйка-камiн зi скляними дверцятами та з двома конфорочними кругами для приготування iжi бiльше не дарувала тепла. Бляшанi вiдра, що стояли поруч, виявилися пустими. У темнотi вiн опустив руку до найближчого i пальцi торкнулися вугiльноi крихти.

– Добре! – спросоння пробурмотiв вiн. Натягнув штани, улiз голими ступнями у тапки, зробленi з обрiзаних валянкiв, накинув кожуха i, захопивши вiдра, вийшов у двiр.

Зупинився за сараем перед купою вугiлля. Поглядом лопату знайшов – надворi було набагато свiтлiше, нiж у будинку. Гучно посипалися вуглинки, об дно вiдер ударяючись. А коли перший шар дно покрив, то i звук гучний зник, нiби далi вони нiмотно сипалися.

Десь далеко гармата вистрiлила. А за пiвхвилини знову пострiл, тiльки нiби як з iншого боку долинув.

– Що, не спиться дурням? Чи зiгрiтися вирiшили? – буркнув Сергiйович незадоволено.

Повернувся у темноту будинку. Запалив свiчку. У нiздрi приемний, теплий медовий ii запах вдарив.